Погань під совковим соусом, але десь таки й мужик
Погань під совковим соусом, але десь таки й мужик
Належимо до покоління, чиї уподобання значною мірою формувалися радянським КВН Олександра Маслякова і Світлани Жильцової. Поважніші, згадайте, які пристрасті вирували навколо головної тогочасної телевізійної інтриги – спить кралечка Світлана з розбитним Сашком, чи ні? Чого тепер і нам ховатися, власне й долю автора визначила полтавська кавеенівська тусовка кінця 60-х - початку 70-х років минулого, звісно, століття. Атож, і до колег з новітнього часу мали б ставитися з незмінним пієтетом, як і належить гурту одного цеху, не даючи волі заздрощам до теперішніх коміків, до веселого норову і винахідливості котрих щедра планида несподівано доточила немалі статки і, матінко моя, карколомні посади. Якби Масляков змінив на посаді Брежнєва, щонайменше сімдесят три відсотки радянських людей були б госпіталізовані до канатчикових дач у стані глибокого маніакально-депресивного синдрому. А як вам Аркадій Райкін на посту Голови Комітету Державної Безпеки СРСР?
То їхній вибір, наших продюсерів. І очевидний його ідіотизм разом зі ще більшим ідіотизмом їхніх виборців будемо нещадно зоїлити (у сенсі прискіпливості) аж до повної перемоги здорового глузду, що би не городила нешановна і глибоко заплюсована пані Мосейчук з приводу недоторканості ВО (Втомленого Організму). Хоч криком кричи – не може блазень бути президентом! Як і калігулівський кінь Інцитат – сенатором. О-вва, панове, отут ловимо себе на алогізмі – адже жеребець Яр-ко став діючим народним депутатом.
Наразі мова про трохи інше. Мережі гостро прореагували на пост успішного і ще донедавна українського коміка Андрія Молочного, теж вихідця зі сфер хіхоньок/хахоньок. На наші фашистські голови і цей шоумен вихлюпнув відро лайна:
«Чому для мене ця подія (захоплення Києва радянською армією 6 листопада 1943 року – уточнення і виділення авт.) стала важливим, набуло дуже цінне значення… Адже ще 5 років тому я навіть і подумати не міг, що по Києву натовпами ходитимуть фашисти. Я навіть уявити собі не міг, що будуть опоганюватися пам'ятники героям Великої Вітчизняної Війни. Що будуть зносити пам'ятники Жукову і Ватутіну. Що на День Перемоги 9-го травня молодь буде ображати ветеранів, а співробітники поліції не тільки не будуть припиняти такі дії, а самі будуть сприяти цьому, змушувати ветеранів і навіть дітей знімати пілотки з червоними зірками», - написав комік у Instagram з притаманною ідеологічним фанатам совка твердою переконаністю у вищому призначенні «воєвавшіх дєдов».
Принаймні, чесно. Цей манкурт у своїх скетч-шоу ніколи не приховував українофобства. Земляків називав недолугими гастарбайтерами, українську мову – недорозвиненою, придатною для вживання лише у сільськогосподарському середовищі. Мабуть, і батьків тролив за те, що вивели у світ під ненависним житомирським сонцем. Переорієнтовувати фаната – справа безнадійна, що доведено усім ходом людської еволюції і Максимом Горьким зокрема. «Буревісник» нас мудро попередив, що народжений повзати ніколи не полетить. То таке, що вражаючі відсотки нинішніх українців засумнівалися у Пєшковій правді, вона своє ще візьме, і зелені плазуни, що загордилися пернатими, займуть належне земно… зеленоводним місце. Радили б роздухареним слугам, котрим, по всьому, у школі «Пісня про сокола» не далася, вчитатися у рядки нашого Талалая:
…А якщо й піднімешся орлом,
все одно відчуєш в сьомім небі,
що та ж решка під крилом
і на тій же відстані від тебе…
До Молочного. Блазень виїхав з України до московії зі сподіванням, що повернеться, тільки-но «як і 76 років тому, Київ буде очищений від фашистської нечисті, від нелюдей». Надії манкурта – безпідставні, принаймні, поки що, але еміграційний вчинок логічний, вивірений і, погодьмось, достойний мужчини. Чого його мордувати себе, жінку та дітей салом і галушками, якщо сняться щі з «хлібним вухом», а від купи начесаного з лохів бабла так само не відгонить, як і в Україні?
От якби приклад цієї гидоти наслідувала і решта їй подібних.
Вадим Демиденко
