Поки сусіди ріжуть податки на пальне, Україна зливає «є-Бачок»
Поки сусіди гасять пожежу, в Україні влада, схоже, вирішила просто допомогти мережевим операторам АЗС стати мільйонерами.
Зараз стою на UPG і дивлюся на табло.
А-95 — 71,90.
UPG95 — 74,90.
UPG100 — 80,90.
Євро DIESEL — 84,90.
UPG DIESEL — 87,90.
Тобто дизель в Україні вже дорожчий за 100-й бензин. Не якийсь там «елітний», не преміальний виняток, а звичайний дизель, на якому все тримається: логістика, село, генератори, вантажний транспорт, половина економіки і значна частина війни. Виглядає як знущання.
Після нового витка близькосхідної ескалації нафта й нафтопродукти пішли вгору, і уряди почали реагувати рішеннями, а не казками про «складну міжнародну ситуацію».
Італія знижує ціни через зменшення акцизу. Польща зменшує ПДВ на пальне з 23% до 8% і опускає акциз до мінімуму. Греція обмежує націнку. Португалія надає субсидії на дизель для секторів, які тримають економіку. Навіть там, де рішення грубі або суперечливі, влада хоча б виходить із простої думки: якщо пальне летить у космос, держава не повинна мовчки добирати своє з кожного літра.
Що натомість робить українська влада? Спочатку залишає людям повний податковий тягар у ціні пального, нічого системно не змінює в акцизах, не б’є по причині, не полегшує життя перевізникам, аграріям, малому бізнесу, а потім урочисто обіцяє повернути трохи грошей назад через чергову цифрову цяцьку. Виглядає як фокус для дурнів, а не антикризова політика.
Особливо безглуздо це виглядає, якщо подивитися на акцизи. У 2026 році в Україні акциз на бензин — 300,8 євро за 1000 літрів, на дизель — 253,8 євро. Тобто формально дизель оподатковується навіть нижче, ніж бензин. Але на колонці він уже дорожчий навіть за 100-й. Це означає, що проблема давно ширша за один податок. Тут і імпортна залежність, і дефіцит саме дизеля, і логістичний розвал, і звичка держави нічого не пом’якшувати, а просто стояти збоку й рахувати надходження.
У цьому й полягає головна різниця між нормальною антикризовою політикою і нашим пострадянським цирком. Нормальна держава в момент цінового шоку думає, як збити хвилю на вході: зменшує акциз, ПДВ, націнку, допомагає тим, хто тримає транспорт і постачання. Наша ж держава поводиться як завжди: спочатку дає проблемі розростися, а потім придумує красиву подачку, щоб видати її за турботу.
Нам роками розповідають про «європейську гармонізацію». Але чомусь ця гармонізація завжди починається з податків, тарифів, штрафів і фіскального тиску. Ніколи — із зарплат, пенсій, дешевих кредитів, захисту внутрішнього виробника чи нормального ставлення до тих, хто реально працює. У підсумку ми маємо найгірше з двох світів: з населення хочуть брати майже по-європейськи, а захищають його як у старій, байдужій, жадібній пострадянській державі.
А краще — прибирати акциз на критичний період війни і ще на перехідний час після неї. Бо пальне — це основа ціни на все, а не розкіш.
І поки сусіди гасять пожежу, в Україні влада, схоже, вирішила просто допомогти мережевим операторам АЗС стати мільйонерами, а бюджет наповнювати за рахунок простих українців.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
