Поки Захід розглядав мародерів — Україна втрачала воїнів
Ціна затягування: втрати, які не бачать у теплих кабінетах.
Свідки секти відкритого суспільства люблять апологетизувати ліберальну демократію тим, що її жорна мелють хоч і повільно, але надійно. Демократи довго запрягають, розчохлюються, роздуплюються, але коли процес уже пішов — то все, ховайся!
От тільки під час війни ця неквапливість коштує людських життів, які в сучасній ліберально-демократичній парадигмі проголошуються найвищою цінністю.
Поки євроатлантична демократична спільнота (під патронатом якої перебувають НАБУ і САП) розглядала кубельце зелених мародерів, поки слухали їхні базари й тримали свічку в маєтку Галущенка, щоб було що в суд понести, — на фронті вмирали козаки: через брак (є***чих) фортифікацій, нестачу зброї, через тупі стратегічні рішення та бездарне й безвідповідальне командування, призначене не за принципом патріотизму чи кваліфікації, а за лояльністю до верховного «тіла».
І боротьба за нібито гуманний політичний устрій (не такий, як у росії) обертається абсолютною байдужістю до людського життя та розмиванням сенсів і стратегічних цілей боротьби.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
