Полковнику Люсі теж ніхто не писатиме?
Так що, пробачати й «героям» усе, ними накосячене? Бо не втекли?
Липневі зливи інколи робили вигін посеред нашого села акваторією світового океану. Коли те море висихало, сільська футбольна арена з місяць нагадувала розтріскані ваді в пустелях Аравії, і наша ватага здіймала на тих ваді таку куряву, що трохи непевна бабця з ближньої хати декілька разів намагалася зрубати штанги футбольних воріт. Доки такий же трохи непевний наш ватажок Коротя (майбутній зек) не пообіцяв бабці спалити її сарай. (До слова, сарай у баби-антифутболістки таки згорів, але Коротя на момент пожежі сидів вже коли б не вдруге).
Сусіда дід Денис Пиріжок після оглядин чергового «моря» на його піковому розливі городами, шляхом і футбольним полем кожного разу виголошував аудиторії бабусь на призьбі: «Все, дівчата! Оце вже ніколи не висохне».
Прогноз своєю одноманітністю смішив вашого автора років з десять – усе малолітнє дитинство. Бо висихало на вигоні десь за два-три дні. Але реноме діда Пиріжка як оракула ніяк не страждало – воно трималося на інших чеснотах: на кутку краще за діда ніхто не вмів «винянчити» топорище, граблі і держак лопати…
З цієї пригадки у нас дві конклюзії. Дід-віщун Пиріжок з минулого – вилите сьогоднішнє патякало Люся з нарцисом на плечі, а баби на призьбі – її аудиторія.
Пустобрех нарешті спікся, цей сдендапер – породження всуціль стендаперної зеленої влади – з пафосним гонором про «цивілізований вчинок» залишив прихаток Єрмака. Мінус один гундос. Поки що.
Тільки, панове, будьте певні – наближення виборів неодмінно поверне арестовича до офісної обойми, і це гімно ще побовтається в нашій ополонці! Воно ще повтюхує не здатному на власну думку, ба – на зачатки критичного мислення!, бабському електорату тези офісних методичок.
І друга конклізія – бабѝ на призьбі – позбавляє надій на щось пристойне, яке б мало стати «на часі». Ось побачите, як майстерна, чого там, декламація чужих текстів піде за героїзм!
Ви впевнені, що за натяк на розмінований Чонгар, неньку-повію чи ебонітовий Майдан не світитиме «натхненна праця на новобудовах Донбасу»? Ви гадаєте, що канібал Сесе Секо Мобуту вже змалечку снідав ворогами? Чи Моль вже народилася Блідою? Дуже багато речей на світі починаються з кавеену і ги-ги на ньому…
На кобищанських призьбах Люсею вже сьогодні сформована громадська думка про геніальність Зе, який призначив Залужного головнокомандувачем.
Ми, наразі герої рекламних кліпів про єдиний жовтий долгіт, півжиття свято вірили, що Лєнін носив обаполи у депо Сортувальна. І ходив винятково «по-малєнькому». Кока-колою.
Через рік-два після Української Перемоги діди-обдристовичі будуть розповідати, що перші Хаймерси притягли в Україну Зе з Лисим. Цугом. І 73 відсотки бабів на призьбах будуть цьому свято вірити.
І ще, навздогін. Наш дід Пиріжок умів робити шедевральні граблі і топорища, авжеж, баби пробачали йому кліматичні фантазії.
Тутешні блазні нестандартним аранжуванням музичної класики можуть до коліків довести невибагливу публіку. Так що, пробачати й «героям» усе, ними накосячене? Бо не втекли?
