Полтаватеплоенерго за допомогою Октябрського суду тероризує містян
Комунальна мафія Полтаватеплоенерго в змові із суддівською мафією продовжує тероризувати споживачів.
Отримали чергове рішення судді Октябрського районного суду м. Полтави Савченко Л.І. на користь монополіста.
Саме так підказує їй вчиняти її «внутрішнє переконання» - такий собі «орган», на який можуть вплинути лише беззаперечні докази у вигляді твердої валюти.
І жодні аргументи, які спираються на гарантований Конституцією принцип Верховенства права, Цивільний кодекс та здоровий глузд не будуть почуті, коли рішення прийнято ще до розгляду справи по суті!
В час війни, коли народ продовжує зубожіти, а бариги продовжують збагачуватися! Коли «договорняки», «телефонне право» та «кругова порука» продовжують керувати процесами в судах!
Цього разу саме мешканець багатоповерхового будинку звернувся до суду з позовом до «Полтаватеплоенерго» про визнання недійсним того публічного договору приєднання, який був укладений монополістом з ним без його участі, без його бажання, без його волі при відсутності фактичного споживання.
Так само як із кожним з нас.
Договір, який «вважається укладеним» «Полтаватеплоенерго» з нами від 1 грудня 2021 року, про що ми і не знали, оскільки суперечлива стаття 13 недосконалого ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» прописана так, що не відповідає, зокрема, статтям 634 та 642 Цивільного кодексу, з урахуванням яких мали б укладатися договори, та не врегульовує питання відмови від укладання договору в тому випадку, коли ви не погоджуєтеся з його умовами. Умовами, які є несправедливими, зокрема, застосуванням «Полтаватеплоенерго» двоставкового тарифу.
В даній ситуації позивач проживає в новому будинку з горизонтальною системою теплопостачання та індивідуальним лічильником тепла, що передбачає можливість як підключення, так і відключення від «центрального опалення» лише поворотом вентиля в квартирі. В 2017 році він уклав договір з «Полтаватеплоенерго», про що жалкує дотепер, який передбачав оплату за фактично спожиту теплову енергію згідно показів індивідуального лічильника, що було абсолютно логічним.
З 2021 року він не споживав теплову енергію, не сплачував та не підписував заяву-приєднання, отже не акцептував договір та не вважає себе зобов’язаним оплачувати не отримані фактично послуги.
Проте, «Полтаватеплоенерго» вважає, що договір укладений і зобов’язання по оплаті існують. Не зважаючи на те, що споживач опалював квартиру електричними приладами опалення, «Полтаватеплоенерго» «донараховувало» йому, окрім загальнобудинкових потреб, ще й середнє споживання теплової енергії в будинку…
Таким чином, за тепло він платив двічі.
Така нісенітниця передбачена сумнозвісною Методикою № 315. При цьому, сусіду, який має таке ж електричне опалення, але в свій час просто не підключився до мережі теплопостачання, це мінімальне споживання теплової енергії не нараховують. Дискримінація очевидна.
Оскільки на звернення власника квартири щодо неправомірного нарахування, монополіст не реагував і вважав, що зобов’язання існують, логічним в цій ситуації було визнати в суді публічний договір приєднання, який укладений з порушенням цивільного права, недійсним. Але, на жаль, логічним і можливим це є в правовій державі.
Для судді ж Савченко Л.І. посилання позивача на загальні засади цивільного законодавства, зокрема, «свободу договору» відповідно до ч.3 ст.3 ЦК, були «пустим звуком»... Як і його аргументи щодо загальної вимоги, додержання якої є необхідним для чинності правочину, відповідно до ч.3 ст.203 ЦК: «Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі».
Суддя не зважила на те, що «сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, принципу, закріпленому в ч. 1 ст. 627 ЦК.
На вимогу ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»: «Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах», що означає те, що «Полтаватеплоенерго» надавало послуги всупереч закону, суддя також своєї уваги не звернула.
На те, що згідно із ст.14 ЦК, «Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї», суддя не відреагувала.
Позивач наголошував на тому, що не погоджував умови договору і жодних зобов’язань на себе не брав, не вчиняв жодних конклюдентних дій, які б свідчили про його волю встановити правовідносини з «Полтаватеплоенерго», що могли б породити правові наслідки та були б спрямовані на набуття цивільних прав і обов’язків
Тому, для справедливого суду абсолютно очевидним було б те, що договір, укладений з порушенням основних засад цивільного законодавства, підлягає визнанню недійсним.
Позивач зауважував, що згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України, «Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України», що Цивільний кодекс є нормою вищої юридичної сили, отже Велика Палата Верховного Суду вказала на пріоритетність норм ЦК над спеціальним законом із новими вимогами, який прийняли пізніше.
Тому, твердження відповідача про укладання договору на підставі ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», а саме: що «Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги», не можуть братися до уваги, отже ця норма суперечить Цивільному кодексу України та праву споживача у вільному виборі товарів і послуг згідно із ЗУ «Про захист прав споживачів».
Договір може вважатися укладеним лише за згоди сторін, і жодна недолуга норма, яка лобіює інтереси монополістів, не може суперечити нормам вищої юридичної сили! А «відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною» згідно з ч. 1 ст. 642 ЦК, яка прописана в тому ж публічному договорі приєднання.
На жаль, аргументи позивача судді Савченко Л.І. не «зайшли».
Проте, їй «зайшли» усі доводи адвокаток «Полтаватеплоенерго» та їх посилання на суперечливе законодавство, яке надає право «Полтаватеплоенерго» маніпулювати нормами законів та тлумачити їх на свою користь.
Ці нахабні прихвосні комунальної мафії, які отримують зарплати з наших кишень, заперечували принцип «свободи договору» та намагались довести те, що ця свобода не є безмежною, а може обмежуватися монополістом.
Це зухвале і цинічне заперечення наших прав і свобод треба терміново припиняти, оскільки є небезпека звуження наших конституційних прав вже на підставі рішення судів.
На відміну від своїх колег, таких же упереджених на користь «Полтаватеплоенерго», суддя Савченко Л.І. хоча б згадала про аргументи позивача в своєму рішенні, але належних мотивів відхилення цих аргументів не надала, таким чином вона наражається на дисциплінарну скаргу в Вищу раду правосуддя.
«Ганьба» звучить в судових залах, і судді на це вже не реагують… Прогнила судова система з її «нечестями» обурює людей та спонукає до спротиву! І все більше здається, що робиться це навмисно з усім зрозумілою метою.
ПОПРИ ВСЕ, ПРОДОВЖУЄМО БОРОТЬБУ ЗА ПРАВА СПОЖИВАЧІВ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ!
