Полтавський географ заперечує: Росія – не наш «північний сусід»!
Полтавець Іван Голобородько нині пенсіонер, а за фахом він учитель. Все своє життя викладав історію і географію у школі. Його любимий вислів з монологу Михайла Задорнова: «Історію вже стільки разів переписували, що я тепер не вірю й географії! Чи й справді Австралія існує?».
– Здавалося б, у наш вік уже важко говорити про якісь географічні відкриття, -- сміється Іван Арсентійович. – Але недавно я зробив одне таке! Просто якось раніше над цим не задумувався, а тут раптом спіймав себе на думці: «Так я ж геній!». От, недавно у випуску теленовин на одному з телеканалів почув фразу, яку, до речі, повторюють часто і наші політики: «На північний сусід…». Так часто кажуть, маючи на увазі Росію. А хто ж тоді Білорусь? Хоч я й географ, але не полінувався ще раз подивитися на карту Європи (бо вже й сам собі не віриш!), аби побачити все «на місці». З політичної точки зору (Кремль, Соловки, Колима, Сибір…) воно, може, й так, але географічно, якщо говорити про «північного сусіда», то це все-таки Білорусь. А Росія? Вона надто велика, аби дати їй певне географічне «значення». Якщо брати за основу столиці -- Київ і Москву, то Росія таки й справді як «північний сусід», а якщо подивитися, де знаходяться Чернігів і Сочі, приміром?.. Крайня північна точка Росії – мис Флігели на Землі Франца Йосифа (81°51´), а крайня південна (41°11´ ) знаходиться поблизу гори Базардюзю на кордоні Дагестана с Азербайджаном. Крайня східна точка -- острів Ратманова в Берінговій протоці (169°0´). А крайня західна знаходиться аж в Калінінградскій області (19°38´) на Балтійській косіоднойменного моря. Тож з огляду на це навіть «східним сусідом» Росію назвати важко. Втім, враховуючи, що Калінінградська область – це все-таки анклав, то таке визначення є ближчим до істини. Тому по географії деяким політикам і журналістам я б поставив «двійку»!
Втім росіянам і самим важко розібратися, де ж знаходиться їхня країна. Ще 300 років тому вони «прорубували вікно в Європу» у той час, як Росія і тоді, і тепер займає за територією ледь не половину тієї ж Європи, враховуючи те, що географічно кордон з Азією проходить по річці Урал.
Чудять і в Європі, де політики теж доволі часто плутають історію з географією. Так, до 1991 року там здебільшого й уважали, що європейський кордон відповідає кордонам Радянського Союзу. Тому й нині, коли європейці говорять про країни Східної Європи, то зазвичай мають на увазі держави-сателіти колишнього Радянського Союзу – Польшу, Угорщину, Чехословаччину… Хоча ні тоді, ні тепер у цю «схему» якось не вписувалася Прибалтика. До речі, ця дивна політична «система координат» побутує досі і в самій Україні, коли ми говоримо про країни Західної, Центральної та Східної Європи – так, ніби сама наша країна до Європи й не входить.
– Втім, якщо врахувати, що географічним
центром Європи у нас вважається село Ділове поблизу Рахова на Закарпатті, – говорить
Іван Голобородько, – то тоді вся
«європейська схема» взагалі ламається. Тоді Україна -- це таки Центральна Європа, Росія – Східна
і так далі… Однак навіть серед географів досі немає спільної думки щодо цього. Як
кажуть, кожен тягне одіяло на себе. Так,
у 1775 році картограф Речі Посполитої Шимон Собекрайський на основі своїх
обчислень визначав географічний центр Європи як ринкову площу у містечку Суховоль
Великого князівська Литовського. Були й інші «дослідження». Здавалося б, край їм мали поставити
вчені віденського
Імператорсько-Королівського військово-географічного інституту, які у зв’язку з
будівництвом залізниці, починаючи з 1885-го, два роки проводили географічні
дослідження на Закарпатті і дійшли висновку, що саме тут і є «пуповина» Європи.
Вінцем цієї роботи навіть стало встановлення історичного знаку з каменем, де
викарбувано: «Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно, зі спеціальним
приладом, виготовленим в Австро-Угорщині, за шкалою меридіанів та паралелей,
встановлений центр Європи. Рік 1887». До речі, після Другої світової війни це
підтвердили й радянські вчені. Однак і досі за пальму першості тут сперечаються
села Пурнушкай поблизу Вільнюса і Крагуле в Словаччині, той же Суховоль під
Білостоком, а дехто доказує, що це місцина за
…Ось така вона, географія! І якщо вже ми досі не можемо до кінця розібратися у речах, здавалося б, очевидних, то у політиці й поготів…Як кажуть, і сам чорт ногу зламає. І все ж Іван Голобородько від імені усіх географів радить і політикам та журналістам хоч зрідка дивитися на карту світу, аби й себе не принизити і сусідів не образити.
Віталій ДОЛИНСЬКИЙ.
