Повальна корупція на українській митниці вбиває державу

Повільне гниття і сморід від повальної корупції на митниці вбиває державу

Слово «корупція» вже давно стало повноцінним евфемізмом для словосполучення «українська митниця».

Так само як це слово  вже давно стало майже повноцінним синонімом для сприйняття нашої країни на Заході. І, між іншим, багато в чому завдяки тій самій митниці, корупції на українській митниці.

Я також багато років описую, як з легкої (огидної) руки І.Калєтніка (легендарний «Ігор-каклета» - екс-начальник Херсонської, Рава-Руської, Галицької, Роздільнянської, Чорноморської митниць, начальник Управління організації боротьби з контрабандою Держмитслужби України, потім народний депутат, очолював Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією тощо.

Тобто вже майже 20 років, митниця знущається з українського бізнесу своїми хабарями, поборами, простоями та іншими корупційними задоволеннями. 

Митна гниль

Чому мені простіше закликати до справедливості? Тому що я застав ще радянські часи у роботі на транспорті, коли навіть думки не було про те, що державний митник «зупинить» транспорт на простій, вимагаючи дешевого хабаря. 

Або що кожному водієві в рейс треба буде давати окремі гроші на прохід української митниці. І тому, що я особисто бачив, як працюють західні митниці. І тому, що особисто бачив, як працюють глисти імені Калєтніка. У «сучасній Україні» хабарі та простої на митниці - це вже обов'язкова буденність, таке собі «отче наш» у нашому транспортному бізнесі.

: «Ігор Калєтнік: контрабандист на службі держави»

Типовий українець іноді зверне увагу на інформацію про «великі хабарі». Наприклад, хабарі від Живаго Князєву, хабарі Насірову (в основному, запам'ятався, завдяки, картатій ковдрі), хабарі за безкоштовні заводи та копальні, хабарі суддям, на транспорті та в «державні органи розподілу благ у країні». 

Це – типова картина для України, звикли вже. Чиновники, судді, псевдобізнесмени, які жирують на безкоштовних для них ще радянських активах (кар'єри, заводи, причали, земля), орудують у країні подібно до глистів, п'явок та інших гнилоподібних. Вони присмоктуються, відвалюються, знову присмоктуються і знову відвалюються. Щодня по 3 млн. доларів готівкою у валізі не приносять, як Князєву, або по 170 тис. доларів, як останнім «прийнятим» прокурорам. Відвалюються, переварюють, перечікують, присмоктуються та знову за циклом.

Читайте також: Калетники. Семейные традиции воровства

Проте митна робота влаштована зовсім інакше. У ній «приносять брудні гроші» кожен день, кожну зміну, кожен час, але потроху. Митні хабарі на низовому та середньому рівні значно відрізняються від перерахованих вище «мистецтв від нашої вищої влади». 

Характерні приклади: 

1. Найбагатший митник України Сергій Дуран у своїй електронній декларації вказав, що його дружина має КЕШУ:

• - 67 мільйонів гривень

• - 2,7 мільйона євро, 2,15 мільйона доларів

• у самого митника теж чимало готівки: - 216 тисяч доларів, 140 тисяч євро. 

Не думаю, що помилюся, якщо стверджуватиму, що цей Сергій Дуран - найбагатший митник усього світу. Українець. 

2. Вищий антикорупційний суд розгляне позов про конфіскацію в цивільному порядку активів на суму понад 8,6 млн грн завідувача сектору митного оформлення Київської митниці Руслана Фірсова. За даними прокуратури, мати митника у квітні 2023 року придбала житловий будинок і шість земельних ділянок на суму понад 8, млн грн. повʼязаних з цими обʼєктами нерухомості. Взагалі не маючи доходів. Це ж підтверджують дані сервісу YOUCONTROL.

Прикладів таких тисячі, на них уже мало хто звертає уваги, оскільки вони стали повною буденністю у житті українців. Навіть суми з «митного життя» вже наближаються до сум Живаг та Князєвих із Насіровими. 

Але у «митній роботі на Україну» є найголовніша відмінність від великих хабарів у лапи управлінської «еліти» країни. При порівнянних вже розмірах хабарі перших це - великі суми «багато, але рідко». У митниці це - «мало, але часто». Навіть дуже часто. Щодня, щозміни, щогодини. І це – не тільки мій висновок. 

«За оперативними даними, митники брали гроші з усіх, хто перевозив товари через кордон. Це підтверджують й обшуки адмінбудівлі митного поста. Працівники ДБР виявили схованки грошей у всіх співробітників митниці. Гроші спритники-митники ховали під плінтусами, у комп'ютерній техніці, обігрівачах, макулатурі та навіть у туалеті» - йдеться у повідомленні ДБР. 

Робота більшості митників — змінна, тобто саме то, що сьогодні інспектор «набрав», треба в кишенях неодмінно після зміни винести додому. Інакше схованку знайде змінник. Якому також потрібні всі можливі порожні схрони на роботі. Вдома важливо поділити: собі, дружині, митному начальству, СБУ, ДБР тощо. Розрахунки з начальством, СБУ, ДБР зазвичай місячні. Перевезення кешу вже від начальства до Києва також щомісячно.

Тобто на низовому рівні беруть/вимагають у всіх, хто проїжджає повз. Далі скиртують, де тільки можливо. Потім виносять зі схронів з державного місця роботи, розподіляють за призначенням та роздають.

 Причому йдеться не про пару якихось нечесних на руку інспекторів. Взагалі ні. Це — система щоденних поборів, хабарів, із щоденними потоками готівки, що приймаються на місцях оформлення на митних постах, далі система «виносу кешу» та поділу за призначенням, далі потоки готівки керівникам постів, начальникам митниць до Києва. Якщо ти не береш участь у схемі, тебе викинуть, оббріхують, звільнять.

Стверджую, що у цій глобально всеукраїнській схемі зайняті тисячі митних інспекторів щодня, усі начальники постів, усі начальники митниць та керівництво усієї української митниці (помісячно). 

Потоки в десятки тисяч доларів і євро щодня готівкою стікаються як потоки крові від організму, що переміщається за кордон, в плямкаючі роти рядових митних глистів і п'явок, далі перетворюються на «каклети» (пачки по 10 тис. доларів або євро), які далі для вживання по чітко позначеним адресам, стійкими каналами транспортування нагору. 

Тече до тих, хто покриває, плекає й оберігає ці потоки, тобто до мега-глистів у Києві. Зазвичай у сумі 700 тис. доларів. Дуже схоже, що це стандартно економічна сума для перевозу до Києва.  

Саме з такою сумою неодноразово ловили водіїв начальників Одеської митниці дорогою до Києва. Потім вони довго і успішно доводили в судах, що це запозичені на старість у випадкових бомжів гроші. Ненадовго витягнуті із потоку ці гроші, після суду, завжди поверталися «на батьківщину», тобто у постійний потік кешу від митних постів (або від глистів) до Києва. Тільки з деякою затримкою на шляху.

Ріки брудної готівки з митниць

Хтось взагалі в Україні уявляє, які це постійні, стійкі потоки брудної готівки пронизали та щодня течуть нашою країною? Наскільки ці потоки можна порівняти в обсягах з тими, що течуть від наркоторгівлі, мені важко оцінити. Швидше за все, добре знає лише СБУ. Інакше, і не може бути, мабуть?

 Але ці «митні потоки» цілком співставні за якістю організації в управлінні потоками брудної готівки. З однією відзнакою, що готівку від митниці не треба пересилати за бугор для закупівлі «нарко-сировини». Прийняти сировину на кордоні і далі розподіляти за системою, та ще далі роздавати цей брудний кеш. 

Система збирання грошей від дрібних глистів, розподілу, поділу та остаточної утилізації на самому верху влаштована в кращих традиціях наркобізнесу. З ще однією різницею в тому, що ця система побудована й організується виключно з державних службовців України. Саме митні держслужбовці тисячами задіяні у зборі, розподілі та переміщенні щоденного брудного кешу від української митниці. У нарко-бізнесі держслужбовці беруть участь все-таки менше.

Саме найжорстокіша структура та системна організація злочинного бізнесу не дозволяє щось змінювати в українській митній справі. Навіть якщо ви одразу відстороните або заарештуєте 20-30-50% особистого персоналу митниці, система моментально вбудує новий персонал «в роботу». Система стійка та ідеально побудована. Мотивація для знову залучених до схеми також найкраща: щоденний кеш у кишені, за кілька років: будинки, дорогі машини, краще ніж за інших українців життя.

Саме за це й періодично виринають скандали з «торгівлею кеш-посадами у митниці». 

Причому НАБУ та САП роблять зовсім дивний висновок із цього затримання за торгівлю кеш-посадами у митниці, пряма мова: «Крім того, учасники групи розраховували на те, що керівництво Держмитслужби «не помічатиме» корупційні схеми на цих митницях в обмін на половину незаконно отриманих доходів.« Так і хочеться запитати: «А ви теж не помічаєте стійкі постійні потоки кешу в митниці. В обмін на що тоді?.»

Ще 3 нюанси на цю тему: 

1. Заклики до транспортників чи учасників ЗЕД «не давати хабарі» не працюють геть. Транспорт стане повністю, його не пропустять учасники «державної СХЕМИ». 

Причому в Одеській митниці подібне вже було 2011 року. Тоді порти повністю стояли 2 місяці, коли митниця не оформляла вантажі без 500 дол. під кожний вантажний документ. 

Не вийде закликати до совісті, коли ти щодня втрачаєш тисячі доларів на простоях свого транспорту, понесеш 50 баксів без сумніву. СХЕМА збудована ідеально. «ДАВАТИ ПОВИННІ УСІ.» Я особисто знав водія, у якого вистачило «нахабства» поскаржитися анонімно. Його вирахували за непрямими ознаками й більше митниці він не перетинає, його близько не підпускають до кордону. 

2. Треба чітко розуміти, що основа кеш-потоків від митниці знизу нагору це – невеликі суми 20-50 дол. за будь-яке питання пов'язане з оформленням документів на кордоні. Це не сумки з готівкою на старті, а невеликі суми, які щодня виносяться з митниці та перетворюються на великі сумки вже на рівні начальників митниць.

3. Заміна кадрів, масові чищення та навіть посадки нічого не вирішать. Потрібно змінювати систему роботи митниці повністю. Створювати швидко паралельну правильну інформаційну митницю, а точніше, законні алгоритми роботи на основі інформаційних технологій та припиняти цю корупційну ганьбу на весь світ.

До речі, чому досі немає виразних пояснень простоїв на кордонах тисяч наших вантажівок? Коли тисячі вантажівок тижнями та місяцями стоять на нашому західному кордоні взагалі без жодних пояснень і задарма, тільки в очікуванні можливості щось у СХЕМІ вигадати від водія, власника вантажу? У такій ситуації можна зробити єдиний висновок, що це робиться навмисно. І навмисно ніхто у керівництві держави не хоче розслідувати те, що відбувається на митниці.

У тому, що реформу митниці можна робити інакше, тобто, не допускаючи навіть думок про корупцію, ніхто в «зеленій владі» навіть не хоче замислюватися. Сценарій суспільству пропонується єдиний: якнайдовше морочити голову українцям та західним спонсорам імітацією реформ лише з однією єдиною метою — зберегти потоки кешу з самого низу до верху. І нещодавні повальні обшуки в центральному апараті ДМСУ – підтвердження цього висновку та, на жаль, це лише невелика та абсолютно марна доза антигельмінтного препарату у митній службі.

Замість швидкої та реально антикорупційної реформи у митниці, суспільстві та західним партнерам знову пропонуються варіанти змінити начальника всієї української митниці та проводити конкурс на його призначення. А «кристально чистий Арахамія» в цей же час нарікає, що на начальника усієї української митниці він неспроможний  (!) знайти кандидатуру. А правду якщо казати Арахаміям: «Не може собі узгодити розмір щомісячної данини з посади. Охочі на посаду поки не погоджуються із запитами тих, хто їх затверджуватиме. Це поки.»

Повільне гниття і сморід від митної системи позначається на економіці країни. І справа навіть не в тому, що для збереження системи створюються та підтримуються різноманітні Громадські ради при митниці або податковій службі. Повністю скупчившись в обіймах з митно-податковими начальниками, отримуючи «зелені коридори» для контрольованих фірм, головами цих псевдо громадських рад та асоціацій також повністю дискредитована роль громадськості у реформах держави. 

Нинішня українська митниця чи «система Калєтніка», у будь-якому варіанті приречена. Але перед знищенням вона зробить останню підлість, знищивши своєю роботою всю транспортну галузь країни, а потім змусить стагнувати й економіку. Знищить саме затягуванням із повним реформуванням, пропонуючи симулякри «виборності» начальників митниць чи постів, нескінченні іспити для офіційно жебраків в формі державних інспекторів.

Громадськість навмисно відводять убік від одного з найважливіших джерел корупції, від її повального застосування у цілій державній службі. 

Розмовами про контрабанду, про «сірий імпорт», про криміналізацію контрабанди, про можливість митниці проводити слідчі дії, про вибір начальників та інше маніпулюють громадською думкою, свідомо приховуючи реальне дно найважливішої державної служби. 

Тобто навмисно приховують дно, на якому ця служба опинилася та паразитує на українцях. Грандіозні обшуки на митниці: боротьба з корупцією чи конкуренція «кришувальників» знову показують цинізм та марність подібних «заходів»» До митниці вже роки приходять з повною впевненістю, що їм вдасться і на кеші посидіти, і народ обдурити, і історію об'їгорити. Тобто в'їхати до свого раю дурнем, поки ніхто не схаменувся. На жаль, для більшості митників, та начальників української митниці це виходить ідеально. 

СХЕМА-СИСТЕМА. 

Досить брехати вже.

Джерело: «Аргумент»