Взимку, швидше за все, не буде "замороження" фронту. Українська армія спробує реалізувати свою перевагу у забезпеченні над росіянами.
Але при цьому всьому, наступ із території Білорусі – це цілком реальна загроза. Військово-політичне керівництво України це чудово розуміє та, певно, вживає всіх необхідних заходів.
Постачання із Заходу тільки зростатимуть. США вперше готується передати танки, причому у кількості кількох танкових батальйонів.
Наступного року, впевнений, можна буде очікувати й цікаві пропозиції та новини щодо авіації для України. Західна авіація це не питання чи ні, це просто питання часу.
Могилізація на московії продовжиться, адже Кремль планує мобілізувати ще кількасот тисяч людей. Ініціатива, як і раніше, залишається в руках Генерального штабу України, і впевнений, що будуть вжиті всі заходи, щоби зберегти її за собою.
Росія обмежена у сучасних озброєннях. Поява у них на фронті гаубиць Д-1 1943 року – не виняток, це тенденція, яка зростатиме; це стосується всіх видів озброєнь, окрім їхньої авіації.
Втім, авіацію вони використовують максимально огидно через приховане дезертирство, низьку підготовку наземного персоналу, бездарне вище командування та постійне посилення ППО України. Терор мирного населення з їхнього боку продовжиться, наразі ж триває підготовка до наступного масованого удару ракетами по українській цивільній інфраструктурі.
Хоч би хто прийшов до влади в США, це ніяк не вплине на постачання та військову допомогу Україні, але це не пов'язані процеси. Натомість офіційне співробітництво між Ізраїлем та Україною у питаннях розвідки та оборони вже розпочато, і там голосують обидві країни в ООН, немає жодного стосунку до реальних справ.
Українцям та українкам важливо не забувати, що їм ніхто нічого не винен і кожна держава діє виключно виходячи зі своїх національних інтересів. Це працює й у зворотному напрямку: Україна теж нікому нічого не винна, особливо російським опозиціонерам і противникам путінського режиму.
Це важливо не забувати на тлі збільшення рівня допомоги від Заходу. Допомагають не від щирої доброти, а від того, що є інтерес у перемозі України та запит на максимальне ослаблення РФ.
Конфлікт із використанням ядерної зброї, як і раніше, малоймовірний. А відтак повернення України до кордонів 1991 року – питання часу.
Це не означає, що війна не буде ще складнішою або не буде довгою, якраз навпаки: ця війна надовго і дуже надовго. Її інтенсивність може змінюватися, але доки існує РФ, буде й війна.
Автор – Іґаль Левін, фаховий військовий аналітик і офіцер Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ)