Замість спроб загарбати острівну державу комуністичний Китай міг би дезінтегрувати ресурсну федерацію. Московії час на звалище історії.
Про це свідчить свіжа заява чинного тайванського президента Лая Цінде. За його словами, якщо китайська диктатура хоче отримати Тайвань, він також має забрати землі у росії, з якою в усіх сусідів територіальні суперечки.
Голова острівної азійської держави нагадав, що остання династія імперського Китаю наприкінці XIX столітті вимушено поступилася землями Москві. Однак пан Лай Цінде забув, що там як жили, так і продовжують жити корінні поневолені народи.
Товариш Сі Цзіньпін розглядає демократично керований Тайвань як власну територію і ніколи не відмовлявся від застосування сили, щоби поставити острів під свій контроль. Уряд у Тайбеї відкидає ці претензії, стверджуючи, що лише народ острова може вирішувати своє майбутнє.
Лай Цінде, якого у КНР називають «сепаратистом», навів приклад Айгунської угоди 1858 року, яким імперія Цін передала росіянам велику ділянку на схід від річки Уссурі аж до Японського моря. Маньчжурська династія, яка на той час перебувала у стані остаточного занепаду, спочатку відмовилася ратифікувати договір, але за 2 роки він був підтверджений Пекінською конвенцією.
«Намір Китаю напасти на Тайвань і анексувати його викликано не тим, що говорить чи робить будь-яка людина, чи політична партія на Тайвані. Китай хоче анексувати Тайвань не заради територіальної цілісності... Якщо це заради територіальної цілісності, то чому б йому не повернути окуповані росією землі, передані за Айгунською угодою?
Адже росія зараз перебуває у найслабшому становищі. Теперішній уряд Китаю стверджує, що Тайвань є китайською територією із давніх часів. Ви можете попросити росію (повернути землі), але ви цього не робите. Отже, очевидно, що вони не хочуть вдертися на Тайвань із територіальних причин», — зауважив Лай Цінде.
Між іншим, як раніше повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», перемога України у війні не можлива без обов'язкової дезінтеграції та фрагментації РФ. У цьому нам допоможуть корінні й уярмлені народи, яких Київ повинен підтримувати.