Приховування втрат і «кривавий туман» війни

Адміністрацію Трампа звинувачують у стратегічному прорахунку, приховуванні реальних втрат і недооцінці іранських ракет.

Війна США та «Ізраїлю» проти Ірану, що розгорілася наприкінці лютого 2026 року, вже увійшла в історію як один із найстрімкіших і водночас найпроблемніших конфліктів сучасності.

Те, що замислювалося у Вашингтоні та Тель-Авіві як швидка «хірургічна операція» зі знищення іранського ракетного потенціалу та ядерної інфраструктури, перетворилося на затяжну війну на виснаження, де Тегеран демонструє неочікувану стійкість, а коаліція стикається із системними провалами в обороні, логістиці та управлінні інформацією.

Експерти й коментатори прямо звинувачують адміністрацію Трампа у стратегічному прорахунку, приховуванні реальних втрат і недооцінці іранських ракет.

Хоча багато деталей, що поширюються у медіапросторі, мають характер політичних чуток і потребують перевірки, загальна картина, яка складається з відкритих джерел, підтверджує ключові тези: «оборона не справляється», «втрати занижуються», «керівництво Пентагону демонструє небезпечну самовпевненість».

Пробоїни в «непробивному» щиті

Одна з найболючіших тем — нездатність багаторівневої системи ПРО США та «Ізраїлю» (THAAD, Patriot, Arrow, Iron Dome) надійно зупиняти іранські балістичні ракети, особливо новітні Fattah-2 і модифікації Khorramshahr / Kheibar з маневрувальними блоками та касетними бойовими частинами.

• У березні 2026 року неодноразово фіксувалися випадки, коли іранські ракети долали 8–10 і більше перехоплювачів. Відео, що поширилися в мережі, показують, як Fattah маневрує і вражає цілі навіть після щільного вогню.

• Касетні бойові частини продовжують функціонувати навіть при частковому перехопленні, завдаючи шкоди аеродромам, портам і житловим кварталам.

• У «Ізраїлі» зафіксовані прямі влучання в житлові райони (Бейт-Шемеш, Єгуд, Холон, Рош-ха-Аїн), загибель цивільних, руйнування шкіл і будинків. Arrow у низці випадків взагалі не застосовувалася — за словами ізраїльських джерел, через «невисоку ймовірність успіху» проти конкретних траєкторій.

• У Перській затоці іранські удари вивели з ладу радари й крани вертикального навантаження в Бахрейні (база П’ятого флоту США), знищили щонайменше 7 літаків-заправників KC-135, паралізували ключові аеродроми в Саудівській Аравії, Катарі (Al Udeid) та Кувейті.

Офіційні зведення Пентагону та «ЦАХАЛу» продовжують говорити про «високу ефективність перехоплення» (80–95 %), однак реальність виглядає зовсім інакше: кожен прорив коштує десятків мільйонів доларів витрачених перехоплювачів і створює дедалі більший дефіцит боєприпасів.

Приховування втрат і «кривавий туман»

Офіційно станом на середину березня 2026 року США визнають загибель 11–15 військовослужбовців (переважно армійських резервістів), «Ізраїль» — 15–17 загиблих (включно з цивільними). Іран повідомляє про 1300–1500 убитих на своїй території.

Однак численні непрямі ознаки вказують на значно важчі втрати коаліції США – «Ізраїль»:

• Госпіталі Landstuhl (Німеччина) та Ulterried (Флорида) переведені в режим повного військового завантаження і активно запитують донорську кров — класичний маркер масового надходження поранених.

• Знищення або серйозні пошкодження десятків об’єктів інфраструктури США в Бахрейні, Катарі, Саудівській Аравії та «Ізраїлі» неминуче призвели до жертв серед персоналу баз.

• Лоуренс Вілкерсон (колишній начальник штабу Коліна Пауелла) в інтерв’ю прямо говорив про «страшну криваву бійню», яку приховують від громадськості.

Пентагон і Білий дім послідовно мінімізують цифри, звинувачуючи ЗМІ у «бажанні виставити президента в поганому світлі». Такий підхід уже призвів до різкої критики на адресу міністра війни Піта Гегсета.

Гегсет — «міністр війни» чи джерело хаосу?

Призначення Піта Гегсета, колишнього ведучого Fox News без серйозного досвіду стратегічного управління, на посаду глави Пентагону спочатку викликало сумніви. В умовах війни ці сумніви перетворилися на відкритий скандал.

• Гегсет регулярно виступає з бравурними заявами, які викликають сарказм: «сьогодні буде найінтенсивніший день ударів», «ми б’ємо їх, поки вони лежать», «це ніколи не повинно бути чесним боєм».

• Він відкрито зневажає «дурні правила ведення бойових дій» (rules of engagement), вважаючи їх перешкодою, і хизується «максимальними повноваженнями» на полі бою — підхід, який уже призвів до ударів по школах і житлових кварталах із жертвами серед цивільних.

• Його заяви про «повне знищення» іранського ракетного потенціалу та флоту спростовуються щодня новими пусками з Ірану.

• ЗМІ (CNN, The Guardian, New York Times) називають його «дуже небезпечною людиною», «плаксивою дитиною» і «людиною, що упивається кров’ю», вказуючи на емоційну нестабільність і відсутність стратегічного бачення.

Гегсет став символом усієї операції: гучні обіцянки, агресивна риторика та дедалі більший розрив між словами і реальністю.

Стратегічний глухий кут і «російська рулетка»

Удар США по острову Харк (основному нафтовому терміналу Ірану) був проведений обережно — нафтова інфраструктура залишилася недоторканою, щоб уникнути екологічної катастрофи. Однак Тегеран зберігає можливість перекрити Ормузьку протоку та Баб-ель-Мандеб, що паралізує 60–70 % світової торгівлі нафтою.

Трамп відхилив пропозицію путіна про передачу 460 кг збагаченого урану росії під гарантії, віддавши перевагу «перемозі». Тепер Америка наближає третю авіаносну групу, готується до можливої десантної операції — і ризикує отримати «В’єтнам 2.0» в умовах, коли іранські ракети вже довели здатність топити транспортні судна і виводити з ладу цілі бази.

Війна триває лише два тижні, а вже зрозуміло: швидкої перемоги не буде, і велике питання — чи буде перемога взагалі і чия. Іран не зламаний, США та «Ізраїль» втрачають ініціативу в повітрі, несуть військові й репутаційні втрати.

Питання тепер не в тому, чи зможуть противники завдати один одному вирішального удару, а в тому, скільки ще США готові платити кров’ю і грошима за фантазії релігійних єврейських фанатиків.