Про так звану «реформу митниці»

Трохи про так звану «реформу митниці», яку просувають під виглядом «вимоги Євросоюзу». Мова про законопроект 6490-д авторства Данила Гетманцева, Ярослава Железняка тощо.

Головним розповсюджувачем наративу щодо цієї «реформи» виступає нардеп Железняк. Він присвятив законопроєкту 6490-д вже десятки повідомлень. Довгий час законопроєкт, внесений ще навесні 2023 року, довго вважався мертвонародженим. Але зусилля таки далися взнаки, і ось проєкт начебто дістали з праху, наче орків у «Володарі перснів», та штовхають до великої зали парламенту.

У чому тут справа?

На поверхні, пан Залізняк лобіює традиційну історію з так званою атестацією. Йдеться про конкурсну комісію за участі міжнародних експертів, яка фільтруватиме працівників митниці. Цей проєкт є цілком можливим, бо його вже провертали кілька разів на прикладі Верховного Суду та прокуратури. Сам по собі, проєкт рідкісний непотріб - він не працює як заявлено. Корупція та телефонне право як були (дивіться кейс судді Князева), так і залишаються. Але ці пункти були лише для піплу - він має розвішувати на вухах нудлз про реформаторів, що лупають скелю корупції.

Насправді переатестація - це технологія, яку використовує одна з політичних сил. За допомогою цієї технології вона може звільнити чужих людей та призначити лояльних до себе. А у цьому конкретному випадку - ще й збити Мінфін, який наразі «формує державну політику у сфері митниці», а насправді контролює частину тіньових потоків та заважає заробляти іншим. Ну а що у операції беруть участь іноземці, які водночас виділяють під це гранти, - це елемент гри. Піар-ефект - величезний, ще й допомагає виправдати численні західні гранти, які спожили лобісти в ЄС та Україні.

Проте насправді «реформа митниці» переслідує дві інші мети.

Перша мета - це збити Мінфін та перерозподілити вплив на митницю на користь інших людей.

Друга мета - це так звана «цифровізація митниці». З тексту законопроєкту 6490-д це геть не витікає, і це дуже важливо. Бо якщо ви не знаєте, то ніколи не здогадаєтеся. Далі саме про це.

Цей етап розпочнеться після того, як нова комісія зіб'є монополію Мінфіну та призначить своїх кадрів на відповідальні посади. Далі почнеться реалізація проєкту, який вже багато років просуває група грантоїдів на чолі з Максом Нефьодовим.

Як ви розумієте, у підходах людей існує певна повторюваність. Щодо Нефьодова, він усюди намагається створити «Прозорро». Треба віддати йому належне, Нефьодов на диво успішно реалізував ідею перевести закупівлі у електронний формат, вперше висловлену покійним Василем Джарти. Він сам запам'ятався просуванням проєкту «Прозорро» та численними «економіями», яких насправді існували лише в уяві. Система дала так званий ефект win-win. З одного боку, це зручно. Тисячі людей припинили бігати з папірцями, та стали брати участь у закупівлях електронно. З іншого боку, остаточно вбили Тендерну палату в її численних реінкарнаціях - корупційну надбудову часів чистих рук, які нічого не крали. Що правда, корупцію у закупівлях «Прозорро» не вбило (як обіцяли Нефьодов та грантоїди). Натомість численні «антикорупціонери» тепер можуть споживати гранти, роздивляючись закупівлі у тісних офісах. Тобто, закупівлі перетворилися на інфотейнмент - своєрідне задоволення, яку ти отримуєш, читаючи срачі у медіа.

Вже за Зеленського, Нефьодов встиг протягом п'яти місяців очолювати Митницю.

Був доволі безпорадним. Нічим особливим, окрім постів у соцмережах про рішуче «перезавантаження», не запам'ятався. Проте, мабуть, саме тоді він розгледів величезну можливість - взяти на аутсорс IT-систему митниці. Відтоді просуває цю ідею.

Що таке «Прозорро», окрім байок про економію та боротьбу з корупцією? Це бізнес. Ти можеш заробляти на розробці системи, стягуючи під це гранти. Ти можеш заробляти на авторських правах, як то робили колись у Мін'юсті, який платив роялті приватним особам за використання власної системи (мені підказали, що зараз це вже виправлено). Нарешті, ти можеш заробляти з майданчиків. Адже «Прозорро» - це центральний сервіс, до якого приєднані посередники. Ти не можеш просто так ввести свої дані до системи закупівель. Ти мусиш обрати майданчик, який надасть тобі послуги з проведення тендеру або участі у ньому. А головне, що більший за обсягами тендер, тим більша плата.

Тож є сенс створити власну систему, яка прийматиме митні декларації. Розробити софт за гранти, а потім брати гроші за використання системи (а може, і завести власний майданчик). Уявіть собі оберти. Якщо скласти десь 5 мільйонів декларацій на рік, а з кожної зібрати по 500 грн, то отримаємо оберти 2,5 млрд грн на рік. Гроші невеликі, олігархом не станеш, але вони відчутні та постійні. Можна стригти бабло роками та десятиліттями. Один раз встановивши софт у такій складній сфері, як Митниця, тебе вже ніхто і ніколи звідти не виб'є. Вічний бізнес, можна до кінця життя носити яскраві шкарпетки та розповідати про боротьбу з корупцією.

Отже, з точки зору умовного Нефьодова, є багато приводів заробити. Що потрібно, аби втілити цю мрію?

По-перше, виставити реформу митниці як вимогу Євросоюзу, МВФ та інших міжнародників.

Це давній улюблений спосіб проштовхнути свої хотєлкі. Ще у часи Кучми українські чиновники навчилися прописувати у міжнародних договорах потрібні собі пунктікі. А потім - тикати пальцями у МВФ чи ЄС, та пояснювати, що нам не нададуть черговий транш фінансування/макродопомоги/тощо, якщо ми не виконаємо «маяки». Наприклад, свого часу керівництво Мінфіну і Митниці започаткували експеримент щодо вивчення «доброчесності митників» при їх переведенні з митниць ДФС до митниць ДМСУ, я подали його як ініціативу іноземних партнерів.

Міжнародникам, власне, ці ігри байдуже.

Умовно, вони ставлять завдання збільшити надходження до бюджету, а вже українські чиновники пишуть, що для цього треба реформувати управління митницею.

По-друге, підкріпити це висновками начебто незалежних досліджень, виконаних за грантові гроші. Тут вбиваються два зайці водночас - і лобіюють, і гроші з грантів розпилюють. Саме тому існують численні грантові проєкти та так звані «офіси реформ» при кожному державному органі України. Вони проводять дослідження та моніторинги, пропонують дикі експерименти та розмірковують про корумпованих українців. Нефьодов, формально займаючи посаду депутата Київради від «Голосу», скромно підзаробляв, реалізуючи грантовий проєкт Європейського Союзу «ACCORD: Підзвітність та нарощування спроможностей для контролю та розбудови реформи митної служби» (вартість гранту - 1,3 млн. євро, початок виконання - грудень 2023). Виконавцями були громадська організація «Технологія прогресу» спільно з ГО «Інститут аналітики та адвокації». Головна ідея проекту навіть не у засвоєнні гранту, а у гучному проштовхуванні власних хотєлок під виглядом «вимог Євросоюзу». Головні шляхи адаптації України до вимог ЄС митці побачили у двох напрямках - ІТ та антикорупційній діяльності. Звісно, що грантовий проєкт розкритикував стратегічний план розвитку ІТ Держмитслужби. Ця критика, ймовірно, виникла у зв’язку з наявністю зарезервованих коштів у розмірі 5 млн євро на залучення зовнішніх розробників ІТ-систем в рамках проєкту EU4PFM. З подачі «реформаторів», представники Єврокомісії вже вголос кажуть, що найкращій європейський досвід - це зовнішня розробка ІТ систем.

Зверніть увагу на важливий момент. Ніхто не ставить під сумнів саму цифровізацію митниці. Це дійсно потрібно. Нефьодов та компанія вимагають, аби Митниця НЕ САМА розробляла цифрові рішення, а віддала їх на аутсорс. Тобто, Нефьодову, прихованому за численними вивісками з ГО, грантів та міжнародних партнерів.

По-третє, задля втілення плану треба позбутися Мінфіну, який стоїть пробкою на шляху рішучих реформ. Бо потрібні інші люди, які нарешті благословлять «цифровізацію».

Зверніть увагу, що депутат Залізняк жорстко критикує Митницю, але жодного поганого слова не каже у бік Податкової. Чому? За словами моїх джерел, бо Податкову контролює пан Гетманцев, і це його поле сили. А от Митницю контролюють Мінфін та силовики (зокрема, СБУ). Отже, тіньові доходи отримують інші люди. Звідси нищівна критика та заклики до реформ. Заради справедливості, Марченко та СБУ дійсно розплодили корупцію. Але це ще не каже, що за нових керівників корупція зникне. Просто зміняться ті, хто з неї заробляє.

По-четверте, приховати свої наміри за розмовами про реформу, покращення, корупцію, зміцнення, розбудову та лупання скелі. З публічної риторики Нефьодова та Залізняка ви не почуєте ані слова про аутсорс IT митниці. Це закрита тема.

До речі, я не знаю, де бачить свій прикуп пан Залізняк. Чи то він хоче теж мати частку доходів з розробки та впровадження майданчиків, чи він хоче отримати вплив на Митницю, чи ще щось. Не знаю, але як людина розумна він напевно щось бачить для себе.

Отже, друзі. Наразі відбувається битва за законопроект 6490-д. Щойно право приймати рішення віддадуть іншим людям (не кращим за поточних, а просто іншим) - почнеться друга фаза. «Цифровізація митниці». «Цифрова трансформація». «Прозорий підхід із залученням міжнародних експертів».

До речі, в разі невдачі головної атаки, існують резервні варіанти. Наприклад, продовжувати зовнішній моніторинг Митниці та накопичення бази даних порушень. А такі порушення все одно є, особливо якщо знаєш, де шукати. Час від часу можна приходити з цією «папкою» до керівника Митниці та казати: дивись, в тебе тут порушення, ми можемо про них писати у звіті до ЄС, а можемо не писати. Виникає предмет для обговорення. Одним з пунктів компромісу може бути залучення розробників IT-рішень на аутсорсі. Але, повторюся, це радше План Б.

Звісно, це далеко не повне викладення ситуації навколо Митниці. Є щонайменше десяток аналогічних тем, які не менш важливі. На тлі деяких з них (наприклад, контрабанди чи впливу СБУ) цифровізація виглядає як дрібне питання. Але саме дрібниці складають велику картину.