Про жаб'ячі лапки з грибами і дивака Яроша

Доки тутешні терени були неабияк заскочені весіллям очільника обласної військової адміністрації пана Луніна (гарнюня молода і парубок нівроку!) та долями зажопинців Оксани Деркач і Віктора Чміля у міськраді, Андрія Скрильника та Артема Хворостенка у територіальній виборчій комісії, а громада миргородських Ціпків – демонтажем погруддя Ватутіна, світ вчергове упевнився у «корисності ідіота» Еммануеля.

Як ми раділи його перемозі над «яке воно кончене»! Торжествували, ніби собі утретє Зе обрали. Гадали, ось опрезидентиться Менні удруге, полишить ігрища із «жовтими тілогрійками» і, звільнений від необхідності вась-вась з нашими і вашими, нарешті побачить повномасштабне вторгнення російських нацистів в Україну. І допоможе чимось суттєвішим за делікатне порушення щурячого спокою телефонними дзвінками двічі на день.

Тримайте кишені розверстими! Планували турків з боснійцями тріумфально обійти на повороті, вже до наступного травня вступити до ЄС  і перейти на норвезькі огірки по 109 грн/кг замість ердоганових по 110? Завзято ґуґлили сайти лоукостів, мріючи про матч Барса-Реал наживо на Кампноу? Та що казати – двері до NATO готувалися відчинити лівою!

Ой, розкопилили ви губу, єврооптимісти! Пришвидшена процедура доречна у форматі ню (перепрошуємо за натуралізацію, це –  коли голі і хочеться), а в Євросоюзі усі при дрескодах, давно вже нікому не хочеться і правлять бали подвійні стандарти. У Шольца взагалі вже два місяці на мікрофон – одне, а на діло – дуля з маком. Днями лише прорвало.

Якби усю висловлену лідерами Старого Світу глибоку стурбованість та в гаубиці, орки вже б на кутні пересміялися.

От і мусью з берегів Сени обтяжений одним-однісіньким – як би не принизити рашку недовірою, як би той розплідник нечисті у друзях залишити! Макрон: «Росію не можна доводити до поразки, бо  «новий Версаль» породить нового гітлера». Слухайте, навіть з вашого автора президент був би на порядок розумніший! Це ж треба отакого набалакати – «слід відновлювати баланс безпеки», «доведеться спільно зупиняти бажання відплати і приниження»! 

Чи переїв француз жаб'ячих стегенець? Так напийся, гурмане, з гівна юшки. Вже й російські ліберали визнали, що куди тому недоладному фюреру до їхнього щура бункерного – цей на всю голову мачо!

Ось наслідки реального рашистського гітлеризму: якусь до нутра кісток росіянку обурило, що українські діти відмовилися малювати символіку з «воєвавшімі дєдамі». Путінка-садистка запропонувала покарати дітей: «Я б їм наркотики вколола, якби працювала, дивилася б їм у очі і сказала б: «Здихайте, мучтеся». Я б їм піськи різала, зірки на спинах вирізала, і взагалі по вуху б щодня відрізала, по пальцю, щоб їм боляче так було».

Все, амінь! Нація дісталася фіналу. А європеєць боїться образити вурдалаків підозрою у недостатній повазі! 

P.S. Авжеж, що з чужого мусью взяти? У нього своє (і, як на циніка, правильне!) на думці: «Дайош кожному Мішелю по жаб'ячому стегенцю з грибами». Під нафтовим соусом «а ля рус». Таке виходить, що за паризьким євростолом Україна – після коми, трьох крапок і апострофа. Навіть на десерт не втовпиться.

А тут ще й свій по осьдечки суперінтегральний Ярош заблукав у трьох кущах калини! А його ж візитка, залишена на кожному розіп'ятому хлопчику з Донбасу, орків вже восьмий рік у холодний піт кидає. Невже купили мужика?

Дивіться, пан правосєк Дмитро сьогодні «двома найбільш авторитетними» вважає Зеленського і Залужного. Підстав не погоджуватися немає. Перший в силу природних здібностей і набутого циркового досвіду є формальною вітриною країни, чимало утяв для створення антищурячої коаліції, зміг місцями довести, що й направду – не лох. Про другого взагалі не зронимо жодного слова. На його плечах – Україна і усі ми гамузом. З надіями, онуками, волею, мовою, упованнями.

Ярош (Ярош, Карле!) обурений оточенням Зе, слізно просить того вичистити свій офіс від антиукраїнської сволоти.  Хто зна, чи й Макрон би до такого допетрав. Уявіть, як це – пиляти свою руку бензопилою.

Рєпін, картина олією: «Запорожці пишуть листа Ердогану, як Зе «вичищає» Єрмака, Арестовича, Тимошенка, Подоляка, Нікіфорова».

Щось у тебе, Дмитре, з очима. Агов, наш до цурки нацик Яроше, Україна осьдечки!