Проблеми словотворення в Україні

До пацанви з окраїн Кривого Рогу і церковно-приходського Трускавця найменше претензій у сферах граматик, словників і закономірностей з'єднання звуків у мовленнєвий ланцюжок.

Звісно, краще б вони мовчали. Та хіба можна затулити рота тому ж Арахамії? Їх там хлібом не годуй, дай попросторікувати.

Клоуни, винесені на гребені всенародного ідіотизму на всесвітнє посміховисько, наразі відправлені ковідом в черговий нокдаун. А послуговуючись термінологією давніх сільських футбольних бойовиськ («три причілкових – пенальті») виходимо й на епікриз нинішньої владної шарашки: три нокдауни – нокаут.

Оскільки за час зеленої каденції нокдаунів у коЗе! сталося неміряно, з усією невідворотністю перед притомною меншістю постає завдання практичної реалізації процедури винесення нелохів вперед ногами. Та – з рингу, з рингу, не присікуйтесь, ми ще не кличемо до збройного повстання.

До контексту. Вчитайтеся, панове, в оцю «арахінею»: «Мова йшла про те, коли буде локдаун, чи буде локдаун, який саме це буде локдаун. То прем'єр-міністр визначив, що це не буде копія того локдауну, який був навесні, а це буде так званий «інтелектуальний нокдаун», який має за собою мету, що після локдауну вихід нерівномірний, а з урахуванням епідеміологічної ситуації в регіонах» (Джерело: Арахамія в ефірі «Свобода слова» на ICTV).

Це тобі не корабельні сосни піддувати, лідере фракції строкарів народу. П'ятикласники у нашому дворі висловлюються змістовніше навіть про «Свєтку Соколову», якщо вилучити, звісно, з хлоп’ячого лексикону «обов'язкову» сьогодні обсценність.

А ось як пояснює «інтелектуальність локдауну» ще один видатний слуга народу Юрій Камельчук: «Власне кажучи, убезпечення людей від поширення зараження за допомогою якихось спеціальних алгоритмів стосовно того, де люди будуть проходити. Можливо, вони будуть проходити якусь додаткову дезінфекцію, чи їх будуть перевіряти додатково. Хтось буде це контролювати».

Колись гарної пам'яті старшина в/ч 53…40 у хвилини, коли його пробивало на гостру персональну відповідальність за самопочуття ввіреного йому особового складу служивих тоді ще «Советскому Союзу», казав нам: «Міцнів маразм і танки їхали все швидше». Це так, ніби сьогодні ти здав позитивний тест, але вже завтра чекає на тебе негативний фінал.

А ось ще один Ціцерон зелений з нагоди річниці референдуму за незалежність випхався з порадами: «Давайте задумаємося про це й будемо пам’ятати щоразу, коли так кортить розпочати фейсбук-баталію з власними співвітчизниками на тему "Хто більше, краще та правильніше любить Україну"?».

Це той зашкварок, котрий налюбив цю нещасну Україну на три покоління наперед, буде вчити нас патріотизму?! Ти вибачення за попередню свою «любов» попроси! На колінах перед «повією»!

Перепрошуємо. Це ми справді змалилися – до них вже ніколи не дійде, що навіть волами правити треба вміти. Інтелектуали «лохдаунуті».