«Простий» проти «дітей діловода запасу». І не тільки

Не першим, але відкопав і свою сокиру війни за право п'ять років іменуватися виразником інтересів найпростіших громадян у полтавському місцевому самоврядуванні Сергій Миколайович Каплін. Не зарано? Чи вистачить чоловіку снаги проплачувати білборди до жовтня? Адже зараз на голому ідіотизмі вибори не факт що виграють навіть діти діловода запасу. Чимало пошитих Зеленським у дурні вже давно дмухають на холодну воду.

Як варіант, цілком ймовірно у кейсі з Капліним мав місце психологічний надлом. Сталося оте, що зносить дах у бігуна задовго до пострілу стартового пістолета. Група ще опорні ноги на колодках вмощує, а цей вже рвонув. Ніби йому більше за всіх треба. Згадайте, запальному Сергію Миколайовичу не так давно довелося ще й як зганьбитися.

Будь-хто з котушок злетить від пропорції 10,1 на 28,1. Звісно, такі «вибори» безболісно не минаються і можна сміливо давати «зуб Зеленського», що Сергія Миколайовича уві сні не раз у холодний піт кидало від виду мотузок у київському парку тематичного атракціоніста Дмитра Нальотова.

Тому й дістали Капліна кошенята Матковського. Та пустотлива зграйка розгодованих на віскасі і страхових внесках «Залізничних шляхів», самовпевнених котяр з перших днів карантину мозолила невеселі очі простих послідовників екс-нардепа. Трачена в боях з місцевими маршрутниками душа партійного лідера напруги від пронизливого погляду центрового помаранчевого кота з команди Матковського не витримала – стартонула.

Фальстарт? Ну то таке, наш пан далеко не простий, певно, простим прикидається, і все він порахував, і не нам його спонсорів лічити. Тим паче, на Кобищанах подейкують, що у екс-соціал-демократа зі спонсорами фактично те саме, що у Зе з міністрами – поголовне недоїдання.

На фоні рейтингового гречкосія, у котрого статки дозволяють вчергове заздалегідь підгодувати електоральне бидло, позиції простого Сергія, м'яко кажучи, безнадійні. Задавить Мамай Капліна якщо не масою дідів з бабами у похилому віці, так пакетами з борщовим набором.

Є чим накрити простолюдинів і тому ж Матковському, і Удовіченку. Слуги хрін його знає якого народу кістьми ляжуть, а будуть доводити незамінність зеленого блазня для процвітання  полтавського краю. Свого слова ще не сказала Європейська  Солідарність, а її аргументи набирають сили.

І те, що кожен десятий-тринадцятий полтавець досі вважає земляка Ківу не дуже хворим на голову, хіба не привід для роздумів штабістам Капліна? Зажопникам пальця нікуди не вставляй, може й не відхоплять з ліктьовим суглобом, але смердітиме довго.

От свободівцям сьогодні непереливки, кого Капліну точно не слід боятися, так це колег-мрійників. Хоча, з дідьком не жартують. Зараз свобідним хлопцям може й нічим крити суперників, але час на розкопки під Кадетським корпусом ще є – дивись, і знайдеться якщо не скарб Полуботка, то торбина з членськими внесками від Анатолія Ханка.

Віддамо належне традиційному лідерові полтавського люмпену Сергію Миколайовичу – на розвішаних білбордах посмішка у нього вийшла ідеологічно витриманою. Зустрінешся ненароком поглядом з патріотом шамотиного краю, вчитаєшся у його мобілізаційне «Приєднуйся!», і хочеться перечитати «Як нам реорганізувати Рабкрин», Послання Павла до коринфян і казки «Тисячі і однієї ночі».

Так лукавенько, з притаєним наміром вже до ранку забути про свої обіцянки щодо кінця епохи бідності дивляться на нас ще два вожді – Володимири. Ці обидва – і Владімір Ілліч, і Вован Олександрович – теж багато з чим обіцяли покінчити, включно з епохами. Один не  дожив до повного фіаско, у другого – кінці попереду. З роялем включно.

І акцент на просте у вас, пане Сергію, невдалий. Наразі уся експертно-політологічна спільнота визнає простоту оманливим  орієнтиром. Прості рішення ніколи до добра не доводять. Коли на когось кажуть, що він простий як хвіртка, це честі ні йому, ні хвіртці не робить. А тут ціла партія як хвіртка.

Це, принаймні,  звеличує і залишає шанса на вдосконалення. Погортайте підручники, вектор еволюції таки спрямований від простого до складнішого. А коли щось піде навспак, то це – розпад, деструкція, ентропія.

А щодо фольклорної мудрості з приводу недоречності порад, коли їх ніхто не просить, зауважимо, що думки фольклору і окремих його носіїв можуть не збігатися. Та й нічого ми не радимо, так –опінюємося. Дивись, ще хтось з простих теж не приєднається.