Просто Б. під охороною. Як національний заповідник
Дивіться, і одежина на хлопові – не з побуткомбінату, і мова у нього загалом українська, хіба що різоне вухо «згідно закону» чи «зазвичáй», і щетина на підборідді списана з мачо Костнера у міру дводенна, і шаурма зазвѝчай у правиці – куди тепер без неї згідно з дрескодом? А відгонить від хлопа газоном.
Адвокатів диявола попереджаємо, що наведені вище два абзаци ніяким чином не пов'язані з діючими особами нижче викладеного посту. Присягаємося на словнику Караванського і убезпечуємо себе вживанням лише першої літери прізвища місцевого державного діяча, котрий поки що не відомий переважній частині людства, африканському континенту – точно. Туди ще наші слуги за наш кошт не літали.
Припускаємо, що хлопа Б. пам'ятає французьке Сан Тропе – не кожен відвідувач тамтешньої пафосної пляжної ресторації La reserve a la plage демонстрував обслузі вміння водити залою вервечку довгоногих і глибоко декольтованих дівиць та вправно розливати Dom Perignon мінімум по 500 євро за пляху під нетверезе виконання національного гімну. Та нехай би Марсельєзи! А тим, кому ще не дається ідентифікація Б., уточнюємо щодо дівиць: кожна третя з-поміж того виїзного весільного кордебалету Мінюсту Довбенка – місс якщо не області, то, принаймні, царської частини Козину. Можливо й здалося, але деякі з тих табуйованих дівзуль були пізніше помічені на айфоні нардепа Яременка.
Ще раз себе страхуємо – вас, шановні колеги, несе потік авторської свідомості, оскільки стосовно Сан Тропе у нас є залізне алібі, а заявлені перелюбцем Яременком сексуальні уподобання не належать до життєвих пріоритетів автора, що за потреби може бути документально засвідчено ближнім оточенням. Себто, ми – на хвилях власної пам'яті. За Тухмановим: «…Мулатка, просто прохожая, как мы теперь далеки…».
Тому – без образ до психологічного портрета пана Б. Беремо гріх на душу, класифікуємо його представником тієї людської серії, яка є базою для рекрутування особливо злісної категорії кондукторів міського транспорту. Отієї, яку ТІКом з Ляпісом Трубецьким оспівано у пісні «Олені» і яка вимагає пред'явлення пенсійного посвідчення бабцею, котра вже років сорок не пам'ятає, що це таке. У цей момент реалізації свого людського покликання королева комунальної транспортної сфери аж іскриться праведним садомазохістським гнівом, а її служивим організмом прокочуються брижі чуттєвого задоволення від виконаного обов'язку.
Людьми цієї серії комплектуються, як правило, школи прапорщиків, приймальники утильсировини, адміністративно-виховний персонал інтернатів, спецназ аваковської вотчини. Особливо небезпечні вони для суспільства на посадах допоміжного обслуговування на кшталт Офісу Президента.
Можна нам побавитися парафразом? Як вам отаке: «Скажи мені, хто у тебе керівник офісу, і я скажу, чи ти президент». Аргументуємо.
Свого часу нас шокувала заява Зе, котрий тоді ще точно не усвідомлював (не факт, що зараз там епоха просвітлення) – куди його винесло випадкове парі тимчасового ізраїльтянина: «а слабо сдєлать приЗедента?!». Невдовзі виявилося, що «не слабо». Сдєлалі. Так ось, у той момент всеукраїнської ейфорії ідіотів ще відсотків на 99 блазень Зе, увсебіч і рефлекторно розмахуючи пі…, перепрошуємо, булавою, запевнив підданих, що попре Б. з посади за доведене бодай найменше порушення закону.
Епізод перший. Люстрат Б., всупереч діючому на той момент (до речі, і на цей) законодавству, але згідно з кодексом хамовитих халявників з висоти своєї юридичної освіти і сумнівної практики плювати хотів на перестороги, параграфи і громадськість. І плюнув. Загіпнотизованій коміками державі повідомили: лексеми «адміністрація» і «офіс» так само страшенно далекі одне від одного, як колись декабристи від народу. І Б. – не люстрат, навпаки.
Наспів і другий епізод. Качків Управління державної охорони закон ставить на сторожі здоров'я і продуктивної праці а)президента, б)спікера, в і г )прем'єра та його першого віце, д і є)голів Конституційного і Верховного судів, ж)генпрокурора та з)міністра закордонних справ. Також передбачений захист тренованими за гроші платників податків біцепсами а)нардепів у форс-мажорі (скажімо, на того ж Яременка наїжджають колектори за те, що не заплатив за яскраве табу по прейскуранту, звісно, треба мужика поберегти для сім'ї), б)суддів (скажімо, баришівських вірян Феміди Олену Литвиненко і Костянтина Коваленка, котрі вершили правосуддя за приватною конституцією Коломойського, теж якийсь час треба було поводити куширями, подалі від людського ока).
Ні галерників Офісу П, ні рабів Адміністрації П ніколи не було у списку підопічних УДО! Про що й волає наївний правдолюб Андрій Бігус:
https://censor.net.ua/ua/n3160396
За зеленим запиналом, яке затулило білий світ більшості української людності з дефіцитом смальцю у мізках, а тепер ще й під охороною шафи пан Б. скрізь почувається як у Зе за вухом. Та й те – чи пристало не першій, але й не другій особі держави відвідувати нічний клуб без комода за спиною, що він – лох у 42 роки? А з'явись Б. на «Олімпійський» без охорони? Та португальські роналду кишки б порвали!
Щодень прискіпливіше вдивляємося у ранкову стрічку новин. Ага, Тесла Б. все ще стирчить під Офісом Президента, значить, і Зе – ще президент.
P.S. А як вам «третій епізод», касетний?! Оцей, де Зе і Бе «сідєлі на Трубє»? Сюр.
Вадим Демиденко
