«Просякнуті не без того що жіночкѝ»

Ну, здавалося б, яке нам полтавське діло до столичного голови? На Пагорбах тепер буваємо вряди-годи, шулявська розв'язка наші п’яті цехи заводу «Більшовик» не зачіпає, нехай собі каштани падають на брук. Тук-тук.

Наскільки гарним був у свою каденцію боксер, майданівець і автор незабутніх афоризмів пан Кличко, розважливий київський містянин вирішить на раз. Щоправда, колись присмеркова частина столичного електорату обрала мером таку чорну діру, що реготав увесь наш рукав Галактики. Нині та «зірка» на ймення Льоня-Космос товчеться десь на грузинських небосхилах. Бачите, а їхнє, грузинське космічне дитя товчеться на наших. Квантова фізика – тут зникло, там вилупилось. І навспак.

І все було би хай-фай з київським градоначальником, тут свої містечкові голохвастови пруться до Соборності, 36 (для іногородніх – адреса Полтавської міськради), ніби їм медом намазано. Та нагадати людям про розкидані навсібіч граблі треба – можливо, хоч когось повернемо до тями. Адже на лобах для синців вже місця не лишилося!

Бо ось близька людина, котра не уникла потьмарення навесні минулого року, сьогодні рве на собі сорочку – «я голосував проти Порошенка». Та бог з тобою, друже, і з тим, у чиє лайно ти тоді вскочив обома ногами – наразі за вікном смикається зелена недолугість, з якою негайно щось треба робити, бо країна ж втрачає обриси, людей і надії! Ще місяць-два отакого рулювання скаженим великом, і цей «голий та без бороди» клоун виведе нас на Берег Слонової Кістки.

Усі паркани обписані напуттям котрогось з мудрагелів: «Кожен має право на помилку, а щоб кожний міг цим правом скористатися, проводяться вибори». Може статися, що буде пізно визнавати помилку – корабель опиниться під водою. Разом зі щурами.  

Атож, вибори стартували, як і прийнято тепер в нашій країні, з чергового номеру Вечірнього Кварталу – внутріпартійних праймеріз щодо кандидата на посаду київського градоначальника.

Задеренчав знову зґвалтований групою рояль, бо найвеличніший наполеончик сучасності, відкинувши геть сором'язливість, яка й так не була йому притаманна з часів криворізької розпальцовки, прирівняв Свій Голос до решти двох – служивого парламенту і служивого Києва. Оцих у підсумку трьох «голосів» вистачило для політичного усунення з київського оковиду автолюбителя  Дубінського, велюрника Тищенка, слуги з ліво-правим ухилом від генеральної зеленої лінії Гуріна (пряма мова: «…При всій величезній повазі до колег, я бачу, що за крісло мера збираються боротися люди, які про управління і розвиток мегаполісу знають стільки ж, скільки про дотримання карантину ресторанами…» ©) та невідомого широкому загалу слуги Качура, перевагами котрого, за його власною оцінкою, є те, що він «молодий, юрист і з Києва».

Праймеріз'ом там і не пахло, бо коли цар оприлюднив свою царську опінію щодо Ірини Верещук («людини з великим досвідом і практикою»), конкурент Дубінський рвонув за квітами на маминому Land Cruiser'і. Для любителів зеленої статистики подаємо розкладку імітації дáмократії: Верещук – 87 голосів, Дубінський – 41, Тищенко – 30, Гурін – 15, Качур – 3 голоси.

Сама досвідчена Верещук (колись солтиска містечка з 9 тисячами міщан) про свої київські перспективи марить вишуканими тропами: «я просякнута Україною, не без того що жіночка». А її три програмні «П» ‒ порядок у владі, порядок у фінансах, порядок на вулиці – хочеться доточити четвертим: «і песець у всьому».

Вкотре готові вислухати зауваги щодо неприйнятності зневаги до убогих. Та все ж, у особи може зашкалювати IQ, але коли вона свідомо приймає постриг у монастир з практично відсутнім інтелектом у тамтешніх пострижених, про розум, мудрість і решту шляхетних чеснот годі говорити. Нам, принаймні, це отаким ввижається. Хтось наважиться визнати диявола нерозумним? 

Або ще. Літак компанії «Зе'Ейр» у крутому піке. Перший глибоко неадекватний пілот Зе-й грається штурвалом, другий Єр-к зазирає першому до рота, але кренить літак до Домодєдово, штурман Ар-я прокладає курс у безвість, тримаючи за орієнтир сосновий бір з робочими соснами, радистка Ме-ль у розстебнутій до придолинка уніформі викликає Альфу Центавра… Питається, якимось чином диплом Studium Europy Wschodniej Uniwersytetu Warszawskiego у однієї з язикатих стюардес Ве-к допоможе літаку сісти на кукурудзяному полі?

Чому летимо в кукурудзу? А тому що нормальні аеропорти не приймають борт з навіженим екіпажом і пасажирами, котрим #какаяразніца куди сідати.