Прозріння бойца

Те, що пан Юрій Касьянов (у мережах – «Боєц», переконливо) прозріває мало не щодня, треба вітати і максимально розповсюджувати його досвід прозріння. Ми з гордістю стаємо до лав популяризаторів трансформації «Бойца».

Жодної претензії до колишнього #абине. Хто з нас не освідчувався не тій і не в тому? Делікатно оминаючи натяки на справжні наміри? Згадайте, яким порядним хлопцем був Серьожа Залізничник!

У Христа були епізоди! Ви, панове безбожники, впевнені, що роль Марусі Магдалени в історії висвітлена канонічними євангеліями на достатньому науковому рівні? Щось там таки було. І надарем французи би шерше ля фам не проголошували рушійною силою прогресу. А Макрон із земляками на фам знаються. Куди нам, цнотливим. Для нас Галя з відрами на коромислі – символ еротики.

«Хто скаже, що це дівчинка, нехай першим пошпурить на мене каменюку» (Ільф і Петров, 12 стільців). Це – Остап про Кісу, але ж мав, пройдоха, на увазі ту ж Магдалену.

Та нехай вже – і Матвій, і Марко, і Лука з Іваном теж людьми були до висвячення. Грішили потроху. І якщо «найосвіченіший» Шкарлєт, увесь до останнього рядка у рефераті дисертації праведник, просунутий сучасник, не встояв – запозичив, то що ви хотіли від ранньохристиянських писак? Хтось із христового офісу щось пообіцяв, хтось пригрозив компроматом, хтось дав зверху тридцяти срібників.

Отримайте лялечку Магдалену. Й Ісуса Йосиповича, котрого і близько не стояло. 

Мова пана Бойца в оригіналі: «Шмыгаль признал, что теперь у нас военные расходы порядка 130 млрд грн в месяц, а раньше были 156 млрд грн в год. В этой простой арифметике и кроется ответ на главный вопрос - почему мы до сих пор не побеждаем?»

А слабо, пане Боєц, поіменувати наших «євангелістів»? І назвати Марусю повією?

Слабо. Нам на дивані – ні. Бо ми – глас тих, хто поза євангелійною кон'юнктурою.

Відповість на вашу риторику, пане Касьянов, зелена квартальна трупа з боневтіком на чолі, чий укладений «великий асфальт» сьогодні під траками ворожих танків став щебнем, щедро политим українською кров'ю.

Усе на світі, про що було говорити «не на часі», небудь коли виявлялося у тексті вироку.