Радник за 200 мільйонів: як «Укрзалізниця» обрала Rothschild

Як виглядає величезна корупція сьогодні? Як і раніше, це дії топчиновників, які несуть прибуток або їм, або комусь іншому.

«Укрзалізниця» найняла радника за 200 мільйонів гривень.
Радник — Rothschild & Co.

• Ті самі Ротшильди, які робили Порошенку «сліпий траст».
• Ті самі Ротшильди, які є ексклюзивним фінансовим радником Мінфіну вже кілька років поспіль.
• Ті самі Ротшильди, які вели переговори щодо реструктуризації боргів — після яких зарубіжні фонди-«стерв’ятники» непогано заробили.

Тепер — УЗ.

• Та сама «Укрзалізниця», яка провела кілька раундів скорочення персоналу.
• Яка регулярно тягне мільярди з держбюджету — на вагони, пільгові перевезення, операційні витрати.
• Яка час від часу «несподівано» виявляється у скандалах із закупівлями — то пального за завищеними цінами, то ще чогось.

І ось ця структура наймає радника за 200 млн грн.

Я розумію, що реструктуризація боргів — справа складна. Що без зовнішнього радника не обійтися (або так кажуть). Але чому саме ці? Знову ці? Завжди ці?

Точніше, так: на сайті Prozorro щось висить. Але це навіть не тендер, який підігнали під конкретного переможця. Це просто прямий договір.

У класичному сенсі «прописали під когось» — це коли є конкурентна процедура, і в документації закладено такі вимоги, які практично може виконати лише один учасник із багатьох. Формально у конкурсі є кілька учасників, але їх технічно відбивають.

Тут же правова конструкція інша: Кабмін додав до Особливостей закупівель підпункт 26, який прямо дозволив держкомпаніям з єдиним держзасновником до 17.02.2026 укладати прямі договори на послуги з управління боргом, обслуговування та реструктуризації запозичень з міжнародного ринку капіталу. Тобто ключове питання тут — не дискримінаційні вимоги тендеру, а обґрунтованість та прозорість вибору єдиного радника.

Тобто це була не конкурентна тендерна процедура з вузькими кваліфікаційними вимогами, а прямий договір без торгів, укладений за спеціальним винятком Кабміну. Уряд фактично дозволив держпідприємствам до 17 лютого 2026 року закуповувати послуги з управління боргом та операцій з міжнародними борговими зобов’язаннями без відкритих торгів.

Є ще один важливий факт: «Укрзалізниця» публічно називала Rothschild & Co своїм фінансовим радником ще 8 липня 2025 року, тобто задовго до публікації цієї закупівлі. У повідомленні для власників єврооблігацій компанія прямо вказувала, що інвестори можуть звертатися до УЗ та її фінансового радника Rothschild & Co. Це означає, що березнева закупівля, найімовірніше, оформила вже існуючі відносини, а не обрала радника вперше через тендерні умови.

Висновок: держава створила спеціальний виняток для прямої закупівлі таких послуг; «Укрзалізниця» скористалася ним, щоб формалізувати контракт із Rothschild, який уже публічно фігурував як її фінансовий радник. Це виглядає як прямий відбір під заздалегідь обраного радника.

Я називаю це корупцією. Як це називаєте ви? А головне — як це називають НАБУ та САП?

Нагадаю, що свого часу Януковича та Азарова драли з велетенською силою за те, що вони витрачали державні гроші напряму, без тендеру. Нагадаю також, що вони мали таке саме обґрунтування свого розпилу. Це не заважало активістам усіх рівнів називати їх крадіями та корупціонерами. А тут — усі як води у рот набрали.

Отже, корупція не зникла. Вона тепер змінила форму.

За останні 10 років в Україні склався окремий клас — назвемо його «нова аристократія». Голови наглядових рад. Топменеджери держкорпорацій. Радники з радниками. Частина з них — європейські пенсіонери, які (як наочно показав скандал із «Мідасом») жодним чином не заважають розкрадати те, що мають контролювати. Решта — свої, перевірені.

Усі вони отримують мільйонні зарплати й компенсації. Усі покривають один одного. Дозволяють витрачати мільярди державних коштів так, як захочуть. Жодної відповідальності.

Чи є там відкати? Ви як думаєте?

Джерело 

«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»