Привести діяльність українських прокурорів до міжнародних стандартів – це свого роду Гордіїв вузол, розрубати який не легко../
У передостанній тиждень жовтня 2021 року мадам Венедіктова феєрично завершила один з кінцевих етапів реформи органів прокуратури. Завершила за всіма правилами античного епосу. Пам'ятаєте, легендарний вузол на царському возі в святині Зевса в місті Гордіоні з відповідною назвою – Гордіїв вузол?
За стародавнім пророцтвом, той, хто розв'яже цього вузла, мав стати володарем Малої Азії. Александр Македонський, щоб не заморочуватись, розрубав його мечем і цим виконав пророцтво. З того часу «розв'язати Гордіїв вузол» — легко і несподівано вирішити важку справу. Таке ж просте рішення, повністю у дусі нинішньої зеленої влади, знайшла й генпрокурорка, маючи на меті продовжити володарювати в царстві прокурорського безкраю.
Даремно півтисячі прокурорів, які з тих чи інших причин, здебільшого технічних, не набрали достатню кількість балів на комп’ютерних іспитах зі знання законодавства та рівня загальних знань, близько року чекали милості від природи, плекаючи шанс повторно пройти відповідні етапи атестації. Як вірний послідовник македонського царя, Венедіктова одним розчерком кулькової ручки розрубала гордіїв вузол, який каменем висів на шиї Офісу Генерального прокурора.
Наприкінці жовтня 2021 року генеральний прокурор та за її дорученням прокурори областей, підкріпившись рішенням повністю підконтрольної п'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур, нарешті скинули баласт, звільнивши з органів прокуратури півтисячі прокурорів старих нереформованих прокуратур, інтелектуальний рівень яких, якість підготовки до іспитів або технічні збої, а іноді все разом, не дали їм змогу з першого разу скласти іспити.
Даремно ці бідолахи виходили на роботу, перебуваючи в резерві Офісу Генерального прокурора, отримуючи виключно оклад за старою посадою та надбавку за вислугу років (що після утримання податків та зборів становило 5-6 тисяч гривень на місяць), не маючи права заробляти кошти деінде, і, тим самим, ставлячи себе і свої родини на межу виживання. Даремно вони годинами готувались до бездарним чином складених іспитів, намагаючись зрозуміти хід стимульованих забороненими речовинами думок розробників тестів, вчились розбиратись у назвах сортів сирів та осягати науку трансформації або чергування фігурок.
Їх долю було вирішено з моменту публічного філософського заклику, озвученого Венедіктовою на нараді 8 квітня 2021 року, присвяченій стану реформування органів прокуратури: «Зараз наше завдання не тільки зберегти та захистити результати реформи, але й закінчити її і наповнити правильним духом не лише по формі, але й по змісту. Необхідно забезпечити функціонування прокуратури як незалежної, професійної та ефективної інституції. Кадрове перезавантаження має послідовно продовжитися формуванням сталої практики із встановленням компетентнісних фільтрів у поєднанні з вимогами щодо доброчесності», – наголосила Ірина Валентинівна.
Заклики генерального прокурора захистити профінансовані посольством США результати реформи прокуратури, що супроводжувались шаленим тиском на судову владу з боку парламенту та президента, українською судовою владою в дусі «гнилого совка» не лише було почуто, а й взято для виконання. Закономірно, що ці заклики з'явились незабаром після обрання нового Президента США та приїзду до Києва тимчасової повіреної у справах США в Україні Крістіни Квін, яка в опублікованому 31 березня 2021 року агентством «Інтерфакс-Україна» інтерв'ю надала чіткі інструкції щодо продовження розпочатих і профінансованих в Україні реформ під загрозою ненадання фінансової допомоги з боку США.
Як відомо, ще на початку «реформування» прокуратури в 2019 році між тодішнім генеральним прокурором Рябошапкою, філією міжнародної громадської організації з назвою «ІДЛО в Україні» та керівником відділу з правоохоронних питань Посольства США в Україні підписано План спільних дій реалізації проекту міжнародної технічної допомоги, відповідно до якого кількісним критерієм досягнення результативності проєкту визначено, зокрема, зменшення на 15% загальної кількості прокурорів, на місце яких за конкурсною процедурою мали бути призначені особи, що раніше не працювали в органах прокуратури, так звана «свіжа кров».
У Спільній заяві України та США щодо стратегічного партнерства, яка опублікована після зустрічі президента США Байдена з Одним з Найвеличніших Лідерів Світу (с) у вересні 2021 року, нарешті, обраховано суму, засвоєну, а фактично – розкрадену українськими грантожерами спільно з посольством США з часів Майдану. Цифра вражає. Так, на підтримку зусиль України з втілення реформ Уряд США з 2014 року надав Україні майже 2 мільярди доларів допомоги на розвиток та планує виділити понад 463 мільйони доларів допомоги цього року, у тому числі на програми, орієнтовані на демократію, права людини, місцеве управління та децентралізацію, приватизацію та судову реформу.
Коштом платників податків США та під дахом Посольства США в Україні «100-відсотковим прокурором Зеленського» Рябошапкою та його наступницею Венедіктовою під виглядом реформи швидко та ефективно захоплено, а потім розпродано та роздано за квотами ключові адміністративні посади на всіх рівнях прокуратури. Заступники генерального прокурора, керівники структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур призначені на посади без конкурсу, без проведення жодної офіційної процедури, яка би передбачала її змагальний характер та відбір найбільш кваліфікованого та доброчесного.
Більш того, левова частина з висуванців взагалі не проходила атестацію в органах прокуратури. За рахунок умисно залишених прогалини в Законі № 113-ІХ, їх одразу Генеральний прокурор чи прокурори областей призначали на керівні адміністративні посади низького рівня, надаючи статус прокурора, а потім призначали керувати департаментами, обласними та окружними прокуратурами.
Разом з тими, хто не схотів проходити атестацію або не зміг скласти іспити, за результатами співбесіди, що проводилась без визначених критеріїв, були масово звільнені й висококваліфіковані прокурори, які чинили спротив встановленню корупційного тихого болота в новій прокуратурі. Тобто, Рябошапка та Венедіктова на гроші американських платників податків, що виплачені професійним громадським активістами з участь у кадрових комісіях, позбулись тих прокурорів, які б не стали виконувати незаконних вказівок, сліпо підкоряючись новій владі.
У ході атестації прокурори низової ланки повною мірою відчули свою беззахисність перед системою, вчергове усвідомили необхідність виконання будь-яких забаганок влади, яка, як відомо, від Бога. На їх щастя, відчуття «батогу між сідницями» швидко компенсували «пряником» у вигляді довгоочікуваного підвищення удвічі-втричі заробітної плати до рівня, установленого Законом України «Про прокуратуру», а не жадібним Кабміном.
Задля створення видимості виконання взятих на себе зобов'язань перед фінансованою Посольством США філією грантожерської організації ІДЛО в Україні, яка за рахунок не розкраденої частини коштів міжнародної допомоги в непрозорий спосіб здійснювала фінансування процедури «реформи» прокуратури, генеральною прокуроркою оголошено та публічно проводяться конкурси на невелику кількість вакантних малозначних посад, на кшталт начальника відділу окружної прокуратури. Конкурси, звісно, проводяться повністю підконтрольними Венедіктовій кадровими комісіями, доступ до них кандидатам, що не мають благословення від керівництва, м'яко кажучи, не заохочується.
Таким чином, окрім скорочення на 15% чисельності прокурорів, українською прокуратурою не виконано жодного ключового зобов'язання перед міжнародними організаціями, яке б дало шанс перезапустити прокуратуру, зробити її, дійсно, незалежною. Висловлюючись жаргоном народних депутатів, Рябошапка та Венедіктова разом з професійними громадськими активістами розвели іноземних партнерів як останніх лохів.
Несподівано для Венедіктової масове скорочення прокурорів, проведене під виглядом реформи без дотримання будь-яких соціальних гарантій вивільнюваних працівників, прямо на очах почало розсипатись, як картярський будиночок. Судді адміністративних судів стали масово поновлювати прокурорів на посадах із стягненням компенсації за вимушений прогул.
Ситуацію прогнозовано врятував Верховний Суд. Прислухавшись до публічно висловлених «побажань» Генерального прокурора Венедіктової щодо захисту проведеної реформи прокуратури, судді Верховного Суду, точніше співробітники юридичної особи під назвою «Верховний Суд», не бажаючи найближчим часом шукати нову роботу, та фактично легалізували захоплення влади, а точніше «люстрацію-2» в органах прокуратури, подану під соусом «реформи». Легалізували шляхом запровадження обов’язкової для використання судами нижчого рівня судової практики.
Так, нещодавно Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Олени Губської, Андрія Жука та Олени Калашнікової в постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 640/1218/20, нарешті, офіційно підтвердив, що рішення кадрових комісій, створених генеральним прокурором у процесі так званого «реформування органів прокуратури», має ознаки рішення суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Верховний суд вказав, що рішення кадрової комісії не є рекомендаційним для суб'єкта звільнення, а є беззаперечною та остаточною підставою для видання генеральним прокурором, зокрема, наказу про звільнення прокурора.
Щоправда, слід завважити, що по-перше, точка зору суддів Губської, Жука та Калашінкової не є істиною в останній інстанції, принаймні, ніхто не може заборонити іншим суддям Касаційного адміністративного суду дійти протилежних висновків, аж доки Велика Палата не поставить остаточну крапку. По-друге, справа, яку розглянули ці судді, аж ніяк не є показовою – позов про поновлення на роботі подав колишній відділу прокурор управління нагляду за додержанням законів органами Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України.
Суди першої та другої інстанції позивачеві відмовили – на відміну від сотень його колег. Тож Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду цілком очікувано залишив касаційну скаргу без задоволення. Але, що цікаво, при цьому «їхні честі» змінили мотивувальну частину й дали нове тлумачення Закону України «Про прокуратуру».
Верховний Суд резюмував, що наказ про звільнення прокурора у спірних правовідносинах фактично є формою виконання відповідного рішення кадрової комісії, яке впливає на права атестованого і є самостійним предметом оскарження до суду, у той час, як наказ генерального прокурора про звільнення прокурора з посади лише фіксує підставу такого звільнення. Цей непересічний висновок колегія суддів обґрунтувала «абсолютно легітимною метою» – відновленням довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України. При цьому суддів не засмутило, що зазначену мету визначено не законом, а лише пояснювальною запискою до проєкту Закону №113-ІХ, яким запроваджено реформу прокуратури, а тому, виходячи з принципу верховенства права, ця мета не є законною. Недаремно термін «законна» мета в судовому рішенні підмінено на «легітимна» мета. Про відсутність офіційних доказів на підтвердження «рівня довіри» годі й казати, їх не існує у природі.
Заяви про проходження атестації, які вимушено подано прокурорами під загрозою негайного звільнення з органів прокуратури, судом оцінено як документи на підтвердження «добровільності» проходження атестації та дій прокурора в умовах правової визначеності. Тобто написав заяву – знав, що можеш бути звільнений, якщо не пройдеш будь-який з етапів атестації, вичерпний перелік яких на момент подачі заяви навіть не було визначено. Хоча за примхою реформаторів, оформлених наказом генпрокурора, можна було проводити навіть конкурси з танців або стрибків у мішку.
Судом усупереч нормам адміністративного законодавства, яким обов'язок доказування покладено на суб’єкта владних повноважень, на звільнених прокурорів (позивачів) покладено обов'язок доказувати наявність технічних збоїв при проведенні іспитів на знання законодавства чи загальних здібностей, які проводились сторонньою юридичною особою за кошти сторонньої громадської організації. При цьому судом не враховано, що генеральним прокурором порядок повідомлення про такі технічні збої не визначено, а відповідна технічна можливість їх фіксації відсутня.
Констатуючи приналежність прокуратури до системи правосуддя, представники якої мають додаткові законодавчі гарантії задля здійснення незалежної діяльності, Верховний Суд проігнорував грубе порушення незалежності прокурора, яка полягала, в тому числі, у неможливості бути звільненим не на підставі Закону України «Про прокуратуру», а також передбачає заборону втручання в діяльність прокуратури сторонніх осіб.
І хоча висновок судів Губської, Жука та Калашнікової стосуються лише конкретної справи, з моменту оприлюднення їх постанови були ліквідовані останні сумніви щодо звільнення 500 прокурорів, атестацію яких не було завершено з незалежних від них причин. Їх, як погане стадо, пустили під ніж: зокрема новостворена 22.07.2021 генеральним прокурором п'ятнадцята кадрова комісія обласних прокуратур, без наявності відповідних повноважень, погіршуючи існуюче правове становище прокурорів, просто відмінила рішення інших, вже ліквідованих кадрових комісій, якими засвідчено наявність технічних збоїв чи інших поважних причин, дозволено прокурорам повторно пройти відповідний іспит.
Якщо ж дійде до встановлення винних у незаконному звільненні, то в Рябошапки та Венедіктової тепер є шикарна «відмазка» – то, мовляв, кадрова комісія прийняла колегіальне рішення, а хто як голосував, так в протоколі не вказано. Крайніх не шукатимуть.
Застосована образлива алегорія – «погане стадо», яке у автора викликає лише іспанський сором, все ж таки має право на існування, адже перебуваючи близько року у такому підвішеному стані, отримуючи мізерну зарплатню або змушено отримавши відпустки без збереження заробітної плати або придбавши лікарняні, все ще прокурори не змогли й не схотіли захистити свої права. Як на війні, якщо ти сам себе не хочеш захищати, ніхто не захоче захистити тебе. Вони не зорганізувались і не прийшли такою кількістю на особистий прийом до Венедіктової, не вимагали завершення атестації в розумні строки, не звернулись до суду. Лише декілька десятків з них у вересні були особисто прийняті «смотрящім за реформою», правою рукою Венедіктової – начальником Департаменту кримінально-правової політики Офісу Генпрокурора Бонюком, який їх просто обманув, пообіцявши призначити іспити найближчим часом.
До речі, звільняють цих прокурорів без посилання на факт ліквідації, реорганізації чи скорочення штату органу прокуратури, що ще більше погіршує права прокурорів, обмежує їх право на отримання пенсійних виплат. При цьому, здійснення оплати праці таких прокурорів на рівні прибиральника службових приміщень на час очікування повторного проходження іспиту, мінімізувало розмір компенсації за вимушений прогул, який у разі їх поновлення буде обраховуватись з фактичних виплат за останні 2 місяці роботи, тобто із розрахунку близько 6 тис. грн. за кожен місяць вимушеного прогулу. Е – Економія.
Але немає худа без добра. У свавільно звільнених прокурорів ще залишається шанс довести неспроможність реформи прокуратури шляхом встановлення незаконного створення генеральним прокурором кадрових комісій, членами яких приймались обов’язкові для виконання рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. І я маю невелику підказочку.
Аналізуючи наведений правовий висновок Верховного Суду за правилами формальної логіки, нескладно дійти висновку, що кадрові комісії є суб'єктами владних повноважень, адже лише суб'єкт владних повноважень може приймати рішення, яке має ознаки рішення суб'єкта владних повноважень. До складу всіх кадрових комісій з атестації прокурорів на пропозицією Посольства США (хоча оригінали відповідних листів Офісом Генерального прокурора не надаються) було включено по 3 особи, що не є прокурорами. Як проводився відбір кандидатів до складу кадрових комісій? Нібито за пропозицією Посольства США в Україні, яким нібито на прохання генерального прокурора проводилась координаційна робота серед громадських організацій. Як було в дійсності, буде встановлено лише у ході розслідування, але через кілька років.
Наприклад, у статті «Конкурсний відбір і якісне навчання — фундамент нової прокуратури» координатор співпрацюючої з відділом з правоохоронних питань (INL) посольства США в Україні Програми «Адвокат Майбутнього» Дар'я Писаренко зазначила, що «Кількадесят випускників програми «Адвокат майбутнього» попередніх років на наше прохання увійшли до складу кадрових комісій прокуратури. Вони проявили себе чи не найпринциповішими членами комісій і зробили таким чином внесок у становлення «нової прокуратури».» А що має зробити особа, яку призначено до складу суб'єкта владних повноважень і яка набула відповідного статусу? – Правильно. Подати декларацію. Про це навіть на сайті НАЗК написано. Хтось бачив декларації членів кадрових комісій з атестації прокурорів, що не є прокурорами? Я – ні.
Як вказано у роз'ясненні НАЗК, особи, зазначені у п.п. «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, у разі входження до складу конкурсної або дисциплінарної комісії, утвореної відповідно законів України, подають декларацію «кандидата на посаду» за минулий рік протягом 10 календарних днів після входження (включення, залучення, обрання, призначення) до складу відповідної комісії (абз. 2 ч.3 ст. 45 Закону). Днем входження (включення, залучення, обрання, призначення) особи до складу відповідної комісії є день видання (прийняття) документа, на підставі якого особа увійшла (включена, залучена, обрана, призначена) до складу відповідної комісії. Тобто відлік строку подачі декларації такими особами починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем входження (включення, залучення, обрання, призначення) особи до складу відповідної комісії.
При цьому відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП «Порушення вимог фінансового контролю» і тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Національне агентство з питань запобігання корупції членам кадрових комісій, після складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП (порушення вимог фінансового контролю) має направити припис про подання декларації, та у разі невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства з питань запобігання корупції правопорушників притягнути їх до відповідальності за статтею 188-46 КУпАП, яка передбачає накладення штрафу від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також, згідно частини 1 статті 59 Закону України «Про запобігання корупції» відомості про осіб, яких притягнуто до адміністративної за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, що формується та ведеться Національним агентством.
Безперечно, порушники Закону України «Про запобігання корупції» не відповідають критеріям, які відповідно до Порядку роботи кадрових комісій, що затверджено Наказом Генерального прокурора №233 від 17.10.2019 пред’являються до членів кадрових комісій: членами комісії можуть бути особи, які є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права.
Сподіваюсь, що Голова Національного агентства з питань запобігання корупції Олександр Новіков, а як ні, то спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції – органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, відреагують на це повідомлення у засобах масової інформації про вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією. А якщо ні, то може прокурори, яких свавільно звільнено, нарешті відчують себе не в стаді, і спробують захистити свої права.
У будь-якому разі, Європейським судом з прав людини врешті-решт буде надано оцінку законності чергового розвалу органів прокуратури України. Але, як і у випадку люстрації, на це підуть роки, а рішення буде прийнято вже при наступній, сподіваюсь ще не російській, владі.