Репортажі з-за кобищанських парканів: 61

Совок на узбіччі еволюції

Уявіть межі тупизни середньостатистичної людини. Уявили? Уявили, якщо ви – людина не середньостатистична. Тобто петраєте у розбіганні галактик, здатні на порівняльний аналіз фантастики Капліна-Гриценка та хорору Тимошенко, прокляли північно-східного сусіду. Правда, жах? А тепер увімкніть логіку – значить, половина решти людства ще тупіша?! Гаразд, то – «вони». «Ми» з вами – високоповажне, принаймні, на Кобищанах, коло співрозмовників (ніякого снобізму, авжеж) – здатні вислухати чужу і навіть ворожу думку, погодитись зі справедливими заувагами, ба, визнати іншу рацію! Це ми ведемо до теми, яка ось вже три десятиліття наповнює зіниці отієї ще тупішої частини загалу зловісною чорнотою матроського бушлату.

Про Велику Жовтневу Соціалістичну революцію. Про переворот, якому сьогодні виповнюється 101 рік.

Його виховні селекційні наслідки суспільство не може здолати через століття. Це виплекані ним совки гендлюють власним голосом на виборах і приводять до влади вождів з двома відсидками і неписьменних мерів. Це розтиражований ним ватний непотріб за 200 гривень розмахує партійними стягами на вудлищах. Притім – на збіговиськах діаметрально протилежного спрямування. Це клоновані шарікови, які хвацько пробухали, перепрошуємо, молодість, а тепер клянуть Супрун за спробу навести лад у медицині, готові застрелити сусіда з під'їзду за поміняне на «ланос» «зубило» і пластикові вікна.

Ні, товариство, ми ж з вами не стрижемо усю постсовкову людність під один нівелюючий гребінець. Є навіть і серед пенсійного електорату, більше того – серед кондукторів!, притомні особистості, котрі хоч і виросли у тоталітарні часи, але змогли навести лад у власних головах. Маємо честь бути близьким родичом дев'яностолітньої бабусі, котра запросто розрізняє політичні кольори до- і післямураєвського «За життя», а від Юлиного «нового курсу» не залишає каменя на камені.

Принагідно проаналізуйте, панове, соціологію північно-східних сусідів. Серед купи векторів, котрі об'єднують і ділять наразі втрачене для цивілізації суспільство, їхній законодавець опитувань – Всеросійський центр вивчення громадської думки (ВЦИОМ) – нарахував 8 відсотків тих, хто консолідуючим фактором сучасного російського загалу все ще вважає «Великую Октябрьскую революцию». До слова, загляньте на сайт, інші розкладки там теж показові (https://censor.net.ua/b3095358).

Та дідько з нею, з тією соціалістичною революцією, нас, неупереджених (!), повинна більше страшити зростаюча агресивність росіян до «братів-українців»: за даними керівника «Левада-центру» Льва Гудкова, ядро ксенофобів становить від 8 до 15 відсотків дорослого населення РФ, збільшуючись до 20 відсотків у моменти гострих соціальних криз. Якщо зважити на те, що путінська Росія у кризі перебуває перманентно, то арифметика мала б зупинити надто довірливих до слов'янських побратимів наших гастарбайтерів, зодчих генеральських дач поміж березняками: кожен п'ятий дорослий «побратим» - ксенофоб і українця вважає ворогом. Війна на теренах Лугандону – теж наслідок жовтневого перевороту.

Вадим Демиденко