Репортажі з-за Кобищанських парканів: Дроти і кіловати

Репортаж другий: Дроти і кіловати

Ментальність несвідомого українця – «аби день до вечора!» – спонукає чималу дещицю електорату до безвідповідальності: саме так ми обираємо президентів, депутатів, голів ОСББ. Достатньо герою у вишиванці з калиною за вухом і вилами наперевіс пообіцяти вже завтра зранку манну небесну на кисільних дніпрових кручах, як його тотем фуражира миттєво видається нам ліпшим за тризуб і ми, просвітлені, волаємо про зраду, бариг і «пасіпак». З подібним підходом видається можливим і заміна тризуба скрипічним ключем – чуєте гасла: «Славка Вакарчука – в президенти!»?

Чи не тому оця, надто довірлива частина українства так легко повелася й на чергове махлярство олігархату, котрий знову прихитрився доточити статки коштом обідраного співвітчизника.

Мову поведемо про введення так званого «RAB»-ського тарифу на спожиту електроенергію. Автор – дилетант в економіці енергетики, про електрику знає тільки, що це рух вільних електронів, а фазу на корпусі обов’язково слід з’єднувати із земною кулею. Щоб «не звіздонуло». Та навіть цього достатньо, аби побачити нахабну спробу власників українських обленерго відкрито нагріти населення на десяток-другий мільярдів гривень під плачі про колосальні збитки своїх компаній через зношеність мереж і обладнання. От тільки пояснили б «банкрути», з якого лиха не припиняються жорстокі рейдерські війни за трансформаторні підстанції?

Але спершу нам, споживачам, треба погодитись з реаліями – дійсно, чиїми б сьогодні не були мережі, вони конче потребують модернізації. Іржаві дроти, як і мертві бджоли, не гудуть. «Ефективні менеджери» нашого енергоринку Рінат Ахметов, Юрій Бойко, брати Суркіси, російська «подруга» VS Energy, росіянин Костянтин Григоришин і Ігор Коломойський (останні двоє – наші полтавські електрики) під час приватизаційних перегонів найменше уваги звертали на стан дротів і стовпів під ними: форс-мажор диктував акулячу схему поведінки – «не ковтнеш ти, тебе ковтне колега». Коли нахапали за безцінь і побачили, що вхопили, вирішили оновитися. І який же український ефектменеджер буде модернізуватися за власні офшорні гроші?! Дурних у нас як не було, так і немає. «Заплатять полтавські лохи і за дроти, і за аморфну сталь у трансформаторах! – рахували майбутні прибутки пани К. з Г., перетираючи проблему з Національною комісією регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). – Ти ба, як просто! Що значить мо-но-по-лі-я!».

Пан Г. поділився набутим досвідом модернізації. Розповів, як ще минулого літа надурив споживача на закупівлі кабелю для свого «Полтаваобленерго». Легко і невимушено 7 мільйонів гривень з правої кишені («Полтаваобленерго») переклав до лівої («Запорізький кабельний завод»), при цьому задня кишеня-прокладка («Інноваційна компанія «Інвест буд») виконала роль тендерного буфера. Звісно, кобищанські лохи не помітили різниці в цінах між запорізьким проводом А-50 голим неізольованим з алюмінієвих проволок по 108,3 гривні за кілограм і одеським від «Одесакабель» всього лише по 81,2 гривні за той же кілограм. Відчутну (на третину!) різницю у витратах впхнули у тариф, плати пересічний лоху! За деталями оборудки пан Г. відіслав колег до офіційного «Вісника державних закупівель».

Посміялися. А голова НКРЕКП Дмитро Володимирович Вовк, виходець «з гнізда Петрового» (могутність «Рошену» прирощував Сибіром – відповідав за наповнення російського ринку нашим національним шоколадом) якось і недоречно згадав про свою соціальну відповідальність, стримав апетити партнерів. Аж зніяковів, бідолаха, каже: «Знаєте, любі друзі, нові тарифи недовго грітимуть ваші… наші кишені, у перспективі готуймося до втрат… Он навіть просунуті анголосакси, і ті лише п’ятнадцять років багатіли RAB-тарифом». Хлопці – тертий калач Г. і битий жак К., ліниво длубаючись у тлустих лобстерах, в унісон заспокоїли нервового партнера: «падождьом-поперетерпаємо»…

Під тиском вимог профспілок і громадських організацій, а суттєвіше – через недоцільність смикань у передвиборній фазі (наших месій і хлібом не годуй – дай майданути проти грабіжницьких тарифів!), чиновництво відтермінувало підвищення вартості спожитої електроенергії для населення, яке загрожувало гаманцеві електорату вже з 1 квітня. Натомість «стимулюючим тарифоутворенням» (на 20-30%!) наїхали на бізнес.

Гадаєте, довірливі ви наші, пронесло? Ні. Експерти в один голос попереджають, що перехід на «RAB»-ські тарифи промисловості та бізнесу неминуче потягне за собою зростання собівартості продукції та послуг, і особливо це зачепить житлово-комунальну сферу, де доля енергоносіїв складає до 60 відсотків.

Хіба що трохи згодом, але чекайте, полтавці, на новоутворені квитанції. Запевняємо, що за кобищанськими парканами так як у Туркменістані, де за кіловат на годину люди в тюбетейках платять лише 0,01 долара, себто 26 копійок, не буде. Пани К. і Г. такого благодійництва не потягнуть. Радійте хоч би тому, що ви не німці чи данці, ті за квт/год відстьобують по 38 американських центів. 9 гривень 88 копійок! Пошкодуємо горопах, бо як вони кінці з кінцями зводять, уявити нам важкувато. Тут тільки гривню за кіловат пани К. і Г. попросили, і вже доводиться лічильники на протихід переводити. Сподіваємось, що наших електричних маніпуляцій за високими парканами на Кобищанах пильні контролери обленерго рік-два не помітять. А там, дивись, оберемо президента з вилами.