Репортажі з-за Кобищанських парканів: МАФи і МАФ – геть з Полтави
Репортаж шістнадцятий: МАФи і МАФ – геть з Полтави!
Чи був хтось із вас, шановні кобищанці, свідком собачої «стінки на стінку»? От і добре, бо ваш покірний слуга колись встряв до тієї жахливої веремії з благородним наміром – розборонити, і був трохи покусаний. Встановити – чиїми зубами – так і не вдалося, грішимо на «своїх». Ніяких аналогій у наступному тексті просимо не шукати. Щодо псів, це ми так – до слова. Образити вірного «друга людини» − язик не повернеться.
Фасад будь-якого політичного офісу – від хати районного осередку партії найпростіших людей в Україні до північного «сенатського» крила Капітолію у Вашингтоні – можна сміливо прикрашати біл-бордом «Обережно – не вступіть!». І вибір громадянином політичної кар'єри нагадує вагання хлопа з поданням заяви про прийом на посаду асенізатора. Хоча, погодьмось, і без золотаря, і без політика ми, принаймні на Кобищанах, обійтися поки що не можемо.
Полтавську громаду вже який місяць поспіль розважають ігрища місцевого депутатського корпусу навколо малих архітектурних форм, доля яких розвела обидві партійні платформи з претензіями на солідність «Мамай»-«Матковський» до протилежних кутків сесійного поля (проситься до тексту – «Куликового», бо на тому полі, кажуть, теж якийсь Мамай ратоборствував). Маніпулювання МАФами вступило у фазу переформатування складу міської ради.
Оцим побіжним коментарем полтавської ситуації ми прагнемо з'ясувати дві позиції: чи посприяє статус стороннього спостерігача розвитку міста та чи є межа ідеологічному проміскуїтету у лавах депутатських фракцій міської ради.
Проміскуїтет - стадія невпорядкованих статевих відносин у первісному людському суспільстві, що передувала виникненню шлюбу та сім'ї. Існування такого етапу припускали американський етнограф та історик первісних суспільств Люїс Морґан і апологет комунізму Фрідріх Енгельс. Припущення про таку стадію до цього часу не підтвердилося.
Вставити своє слово у теорію еволюції вирішила Полтавська міська рада, розширивши застосування термінології «масового злягання» на партійні засади управління сучасним містом. Вона довгий час дивувала існуванням коаліції з чудернацькою конфігурацією – до «троїстого союзу» у складі БПП «Солідарність» А. Матковського, «Рідного міста» О. Удовіченка та «Совісті України» О. Мамая, які за ялтинськими стандартами Черчилля, Рузвельта та Сталіна безсоромно «пиляли» Полтаву, сором'язливо притулилася «Батьківщина». Юлині маріонетки, голосуючи за пакети коаліції, вдовольнялися крихтами з панського столу: «соціальною» орендою кінотеатру, якоюсь комуналкою та двома-трьома земельними ділянками. Коли вже на те пішло, пан Юда теж було вдовольнився невеликою копійкою.
Перипетії політичних кланових протистоянь та дріб'язкових локальних конфліктів на початок поточного літа вивели чудну ту коаліцію до рубікону – кожен п'ятий депутат міськради виявився перекинчиком, смачно плюнувши на електорат, котрий підсадив його на місцевий олімп народовладдя. Чого лише вартувала зрада патрона Удовіченка секретаркою міськради Оксаною Деркач!
Сьогодні про коаліцію у міськраді не йдеться, а рух голосів з весни 2018 нагадує броунівський. Щиро шкодуємо тих наївних кобищанців, котрих ще надихають на мрії про щасливе майбутнє обласного центру світлі образи цнотливих безсрібників у сесійній залі міськради… Там – ні «Совісті», ні цноти, ні «Рідного міста», ні «Батьківщини». Там – дерибан.
Прискорили розвиток подій нещодавнє звільнення з посади першого зама міського голови, креатури Матковського Михайла Шевченка та голосування депутатів щодо встановлення 32 нових МАФів.
«Золотою картою» для мамаєвців несподівано виявився голос «рідномістянки», симпатичної і виваженої у рішеннях доцента кафедри управління персоналом та економіки праці Полтавського університету економіки і торгівлі Світлани Нестулі. Саме новоспечена голова фракції, певно, на радощах, схилила міськрадівські терези на користь мерської відмашки на будівництво багатоповерхівки по вулиці Пилипа Орлика, 26, біля відомого полтавцям будинку Вайнгорта. Мер тричі ставив скандальне питання на голосування, бо йому не вистачало голосів. Подейкують, що Олександр Васильович Удовіченко аж на третій дзвінок Світлани Іванівни спересердя кинув: «Роби що хочеш!». Зробила. Тепер кусючі масмедіа вже пришпилили до добропорядної пані Нестулі образливі епітети, які порівнюють колишнє публічне призначення будинку Вайнгорта (у ньому потреби охочих задовольняли особи із зниженою соціальною відповідальністю) з нинішньою діяльністю депутатки. Хтось навіть пожартував, що новобудова отримає назву «будинку Нестулі». Що й казати, сусідство неприємне, але тут вже так: любиш унії, аншлюси, блоки, ліги й коаліції, люби й епітети.
Та якщо наше щире подивування піруетом пані Світлани у бік МАФів має все ж особистісний відтінок, то вчинок депутатів-свободівців вочевидь загрожує глобальними електоральними трансформаціями. «Свобода» тривалий час нами, поміркованими націоналістами (поміркованість у тому, що стріляємо лише у відповідь), сприймалася чи не єдиною партією з ідеологічними підмурками, саме її ми неодноразово підтримували голосами родини у всеукраїнських і місцевих виборах. Як нам здавалося, на її штандартах майоріли українські символи. Для порівняння придивіться хоч би й до прапора «Совісті України» − тут крізь «совість» чітко проступає формула С5Н10О5,більше відома самогонникам, а з нашої символіки є лише літери «і» та «ї». І ось за мовчазної згоди фракційного керманича Вадима Ямщикова «Свобода» віддала Мамаю свої так яскраво і національно забарвлені, принципові голоси! Чи хоч не продешевили патріоти? Бо ціна у 32 МАФи і даровану мером можливість підняти чорно-червоне полотнище двічі на рік на флагшткові під міськрадою видається демпінговою…
Опозиція пішла у відкритий наступ. 12 червня у приміщенні телеканалу «Лтава» відбулися збори виборців (за необхідного мінімуму 300 було зареєстровано 402 виборці), які розпочали процедуру відкликання шести депутатів Полтавської міськради з новоствореної під орудою Оксани Деркач групи «Єдність». Остракізму за зраду партійних інтересів та порушення регламенту, на думку ініціаторів, підлягають сама пані Деркач, її «колишні рідномістяни» Володимир Корнійчук, Тимофій Гаєвий та Іван Діденко, соціал-демократ у першій іпостасі Ярослав Мартинюк, нині позафракційна, а попервах «самопомічка» Світлана Бондарєва.
Якщо опозиції вдасться реалізувати план перевороту за лекалами оксамитової революції у Вірменії, тобто утриматись від каплінського досвіду прорубування дверей у Єв…, перепрошуємо, особисто до Олександра Федоровича, на міськраду чекають великі зміни. За 2-3 дні відповідний протокол перевірять у територіальній виборчій комісії. До речі, людям з ТВК теж клопіт: мер слізно закликав комісію «не піддаватися на провокації». І що їм, бідолахам, вважати провокацією?! Положення про власну комісію?
Далі, упродовж 20 днів спеціально обрані зібранням 50 делегатів збиратимуть підписи виборців за відкликання депутатів − по 1728 за кожного. Після цього ще 20 днів ТВК розглядатиме і перевірятиме підписи, а десь наприкінці серпня вирішить – чи вдалося опозиції задумане. Дотримуємося канонів об'єктивної журналістики і повідомляємо, що увечері 12 червня під вікнами телеканалу «Лтава» з плакатами «Ми проти відкликання депутатів які працюють!!!» (автором збережено синтаксис неписьменних) товкся і чималий гурт прихильників забудови вулиць середмістя малими архітектурними формами та перебування брутального маргинала на посту мера (https://www.facebook.com/tribuna.pl.ua/videos/1822959881258136/). По всьому, йдемо «стінка на стінку».
На чий бік приставати? Ми визначилися задовго до початку розбірок з депутатами міськради: будь-яка дія, що реально послужить вичищенню полтавських вулиць від обох МАФів (мала архітектурна форма – Мамай Алєксандр Фьодоровіч), помітно просуне нас до визнання рідних Кобищанів передмістям європейського міста.
Вадим Демиденко
