Революції не здійснюють мрії кожного

Зараз з усіх кутків чутно здивування від людей, які знаходилися в омані російської пропаганди. Вони не розуміють, чому і для чого виходять люди на вулиці у Білорусі? А ще багато пишуть: «Вас обдурять! Буде як в Україні».

Я знайшов відповідь на їх репліки. Питання зовсім не в тому, що після Революції не здійснюються мрії кожного.

Питання полягає в тому, що народ таким чином зберігає право і можливість обрати зовсім інших представників. І обирати їх мирним правовим шляхом.

У цьому суть конституювання влади народом. І тільки так народ стає суб'єктом влади.

На Майдані народ домігся можливості міняти владу мирним шляхом. І саме постмайданівська влада та Петро Порошенко забезпечили можливість проведення прозорих демократичних виборів, визнала їх результати та публічно пішла в опозицію.

Так само було і після Революції 2004 року. В інших випадках можливість демократичного обрання та конституційну суб'єктивність народу в Україні доводилося виборювати.

Але те, що відрізняє Білорусь від України — більш тривалий шлях власного національного усвідомлення. Революційні події відбуваються в ракурсі класів, а не нації. Наче це 1980-ті роки.

Відсутні геополітичні вимоги, щодо розбудови незалежної Білорусі чи інтеграції в Європу. Відсутні й національні вимоги — я не чув, щоб хтось підіймати питання відродження білоруської мови чи культурної ідентичності.

Це ще все у них попереду, але я бажаю білорусам пройти цей шлях швидше за нас та меншою кров'ю.

А українцям я хочу нагадати, що білоруський пломбір виробляється в Україні, у місті Дніпро. Цінуйте те, що маєте!