Річниця встановлення Гетьманату в Україні
Гетьманський переворот Павла Скоропадського – знакова подія всіх Перших визвольних змагань. Владу у Києві перебрали правоконсерватори.
Нині минає чергова річниця з дня державного перевороту на чолі з Павлом Скоропадським. 104 роки тому 29 квітня під проводом Україна була проголошена Гетьманською Державою.
Того самого дня в Софіївському соборі архієпископ Никодим благословив нову владу, а на Софіївському майдані було проведено молебень. Впродовж наступної доби більшість політичних сил, партій і верств населення відмовили у підтримці Центральній Раді Української Народної Республіки та присягнули на вірність останньому Гетьману.
За кілька днів держаний лад, встановлений Скоропадським і його оточенням здобув широку міжнародну підтримку. Український Гетьманат став налагоджувати міжнародні зв'язки не лише з країнами-учасницями військово-політичного блоку Четверний Союз, але й Фінляндією, Грузією, Данією, Персією, Грецією, Норвеґією, Швецією, Італією, Швейцарією, Ватиканом.
Показово, але країни-учасниці Антанти (Велика Британія і Франція), орієнтуючися на відновлення "єдиної та неподільної" росії, не визнали незалежність України. Навпаки, вимагали припинити усамостійнення.
За 7 місяців гетьманського правління Павлом Скоропадським були реалізовані наступні ініціативи української громадськості:
- створено Академію наук України;
- засновано державні українські університети та 150 українських гімназій;
- скасовано лівацькі закони Центральної Ради (про конфіскацію великих маєтків, але план їх викупу та розподілу між селянами так і не вдалося виконати);
- запрацювала митна служба;
- Крим і Кубань погодилися на входження до складу України на правах автономій;
- проведена реформа українського війська.
Проте, невирішеність аграрного питання, повернення московського дворянського лобі у владу і присутність в Україні австро-німецьких військ, поразка яких на Західному фронті у Франції, – призвели до революцій у Берліні та Відні. Все це також зумовило крах Гетьманської держави.
Ситуацією скористалися різні політичні сили. Батьки-засновники ЦР УНР сконсолідувалися і примусили Павла Скоропадського зректися гетьманства після кількатижневої громадянської війни тільки 14 грудня 1918 року.
Після вступу військ Директорії до Києва гетьман назавжди залишив України. Можливо через утечу Павло Скоропадський увійшов в історію як контроверсійна постать.
Його діяльність ще довгі роки була під прискіпливим дослідженням істориків та політиків, власне, як і тепер. Проте для нас цей ІІ-й Гетьманат – реінкарнація Української Козацької Держави сповненої не тільки військово-політичної, але й естетико-культурної традиції!
Сучасна мультикультурна цивілізація вичерпала наявну нішу й увійшла у тривалу глобальну кризу, тож для виходу з неї потрібен стрибок у чистий простір. У майбутній боротьбі вистоять ті нації, які спроможуться здійснити світоглядну революцію, організаційний, екологічний і технологічний прориви.
Українська Нація дедалі більше усвідомлює себе господарем рідної землі та розуміє, що може покладатися лише на власні сили, це довели майданові революції, а головне – 8-річна війна з московією. Певно, настав час перетворити мрії на реальність і сформувати державу, спроможну вистояти в планетарній кризі, дати своїм громадянам вихід на вищий рівень самореалізації, відновивши Гетьманат.
