РИМСЬКІ КАНІКУЛИ

Їм їсти не дай, а дай до кінця життя відновлювати Україну.

Римська конференція, присвячена відбудові України, зібрала ввесь цвіт нашої мародерії — світових чемпіонів у галузі освоєння коштів, інкасації бюджету й швидкісного збагачення.

Поховавши калькулятори в бездонних кишенях, видатні відбудовники (бо ж війна вже закінчилася! Вже можна підбивати кошториси!) заледве встигають підтирати слюньки, які течуть при одній лиш думці про мільярдики в прив’язці до формули: «чим більше руйнувань, тим більше буде що відновлювати».

Їм їсти не дай, а дай до кінця життя відновлювати Україну, рулити тендерами й контролювати потоки. Блиск очей, які палають бажанням відбудовувати Україну, просто осліпив столицю Італії.

У Римі звучали словесні пасажі про план Маршалла.

Позаяк наші «месії» лише чули цей термін, ось легенький лікнеп, що таке план Маршалла:

1. Відбудова зраненої Європи відбувалася за рахунок Америки й під контролем американських консультантів.
   У кожному уряді були зовнішні радники.
   Без американців не схвалювалися жодні рішення.

2. За теперішнім курсом план Маршалла — це 118 млрд доларів. Але не на одну країну (як зараз), а на 18 — і це при тому, що весь континент лежав у руїнах, а війна закатрупила 70 млн осіб (у цьому плані Зеленський замість применшувати цифру загиблих мав би, навпаки, вказувати на її катастрофізм).

3. План Маршалла мав супутні політичні вимоги:
   в урядах-реципієнтах не могло бути комуністів.
   Ідеологічна мета:
   послабити лівацтво на тлі злиднів, де соціалізм і патерналізм неминуче би буяв.

4. План Маршалла прив’язав європейські економіки до долара.
   Усі мусили знизити мита, скасувати імпортні ліцензії, девальвувати свої валюти.
   Європа активно почала купувати продукцію зі США.

5. 80% вливань були безоплатними — у вигляді прямих траншів, поставок продовольства та техніки. Решта — пільгові кредити.

6. Допомога була точковою й реальною.
   Наприклад, Греції, де згоріло 2 тисячі сіл і вся худоба, Америка дала 400 млн доларів і кілька тисяч мулів для орання.

7. У лівій Італії запустили пересувні кінотеатри з критикою СССР, паралельно заінвестували в автоконцерн FIAT. І підмовили Папу Римського засудити комунізм і відлучити від Церкви лідерів-ліваків зі забороною вінчання й хрещення їхніх дітей.

8. Винуватиця війни — Німеччина — теж отримала гроші з одночасним відніманням репарацій.

●

30 народних депутатів, 6 міністрів та півсотні активістів широкого профілю відправилися на Римські канікули подалі від шахедів та ракет.

І питання не тільки в абсолютній неадекватності цієї багаточисельної мандрівної трупи «реформаторів». Ніби не можна було делегувати одного профільного міністра (бажано без підозр у корупції) і 5 депутатів, які б представили позицію фракцій ВР.

Питання ще в тій шкоді, яку завдають їхні заяви на цій конференції.

Згадаймо.

➤ Перша віцепрем’єрка, міністр економіки Юлія Свириденко, 2023:
Україна ставить за мету за десять років збільшити валовий внутрішній продукт (ВВП) до $1 трлн.

Зростання за десять років до $1 трлн означає щорічне збільшення номінального ВВП України в доларах на 20%.

➤ Радник Офісу Президента Ростислав Шурма, 2023, озвучив ініціативу, яка нібито допоможе подолати корупцію в Україні та залучити інвестиції — необхідно просто «скасувати готівку».
На думку Шурми, це зменшить контакти з кешем, що зменшить корупційні ризики. Раніше він уже висував ініціативу перевести на безготівку розрахунки підакцизних товарів (алкоголь та цигарки).

➤ Зеленський у 2024 заявив, що Україна за допомогою партнерів має намір побудувати у 2024 році до 1 гігавата газової маневрової генерації та ще 4 гігавати у найближчі роки.

➤ Ольга Стефанішина, віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, 2023:

«Ми будемо готові до членства в ЄС у найближчі 2 роки, але, звичайно, перебіг війни визначатиме політичні рамки.
Я вважаю, що 2 років нам буде достатньо для повної готовності, й у момент, коли завершиться війна, ми зробимо в 10 разів більше, ніж зараз, щоб це рішення було ухвалене.
Готовність України — найвища серед інших країн. Тому рішення щодо України може бути ухвалене раніше».

Такі промови не просто заслуговують на премію Мюнхаузена.

Вони щорічно формують стійке враження для західних партнерів, що або в укрвладі дурні, або за дурнів вони мають європейців.

Не дивно, що всі ці ДАЙ-програми виливаються в пустопорожній політичний туризм.

А замість «Житлової та інфраструктурної модернізації з проєктом інвестицій $150–250 млрд, включно з локалізацією виробництва конструкцій», тимчасово переміщені особи з розбомблених українських міст, які живуть у бараках, отримують гарні селфі слуг народу з Римських канікул.

●

А ви помітили, як спочатку всі розвінчально-викривальні репортажі про Батальйон Монако/Відень/Берлін ішли на ура, а з часом вони припинилися, втухли, згасли?

Бо перестали викликати в суспільства припадки злості.

Зважаючи на популярність ріки Тиси і дедалі більшу популярність гірських маршрутів на Румунію, тепер ідея поповнити якийсь із закордонних «батальйонів» ризикує стати національною ідеєю цілого покоління. Виїхати стає життєвим завданням загнаних у тупик і замкнених на колодку.

І тому репортажі з Лазурних узбереж про «еліту», яка завбачливо здриснула, вже не такі й подразливі, як на початках. Люди вже не ненавидять утікачів — вони їм тихо чи нетихо заздрять, уявляючи себе на їхньому місці. Особливо на тлі тієї вакханалії, яка розгулялася тут.

Та й Батальйон Монако уже є жалюгідно-мізерним на тлі того, що до жменьки втікачів-мільйонерів додалися 6 млн простих біженців, тож тепер географія Монако роздулася до рівня всієї Європи. І вже не йдеться про пекучу несправедливість (мовляв, клептократія задоволено ніжиться під шезлонгом чи шпацерує приморським променадом) — тепер це мріє робити кожен другий нормальний.

Бо людоньки не є дурні, вони усікли хитромудру науку: молодці, хто подбав про себе й свої сім’ї, а хто не подбав — той герой.

Вивернуто все.
Шкереберть стала вся система координат.
І зробили це не якісь людиська, а малоадекватні одноосібники, які спеціалізуються на суцільних і мегасистемних шкеребертях.

Їм їсти не дай, а дай до кінця життя відновлювати Україну й освоювати кошти.

Шанси країни прямопропорційні до якості національного керівництва. У нас шансів нема.

Каркас країни — 12 млн економічно продуктивного населення VS 17 млн непродуктивного, з яких 5 млн — діти, а решта — потребуючі в односторонньому порядку. 60% населення — баластне обтяження на бюджет.

Популяційний портрет повоєнної України — прогнозовано колапсовий. Бідні й старі.

А де є бідні й старі — там буде відсталість, популізм, соціальний патерналізм і політична демагогія.
Пожирачі благ обиратимуть усю владу.
Бідні й старі — це легка купівля влади тими, хто намародерив під час війни на 5 каденцій наперед.

З римської конференції, присвяченої відбудові України, можна, авжеж, кинути заклик розмножуватися — і при цьому впритул не розуміти, що треба не збільшувати населення, а заповнювати прогалини в статево-віковій структурі. Тобто — повертати працездатних і здорових. Оскільки нахлібників збільшиться вдвічі, економіка загнеться без припливу 25–45-річного населення.

І конференції не допоможуть.

Стратегічним майбутнім не може займатися профанна піонерія, навіть якщо їй і пасує триденний заріст.
Слайди повоєнної України, мальовані аніматорами з кварталу, нагадують ідилічні картинки з брошурок єговістів. Усе таке пишне, квітуче, хайтеківське, каталожне.

А затим — мертве, неживе, штучне, віртуальне.
Брехливе. Несправжнє. Фейкове. Далеке від реальності.

Ідилічні слайди про повоєнний садок вишневий коло хати малює «еліта», яка добряче засвоїла науку: людиною може керувати будь-хто, якщо людину вважати за будь-що.

Сталося найгірше.
Над нацією безсмертних героїв, де сміливістю й хоробрістю компенсовується відсутність грамотної еліти, розпростирається гірший із гірших сценаріїв: тему припинення війни оголосити намертво закритою та присвоїти війні (без досяжних цілей) статус нерозв’язувальної, нерозрішувальної й вічної.

Ось, власне кажучи, і все.

●

Конференція ні про що.
«Зе у вояж — ракети в Київ».

Це вже почало доходити навіть до його затятих прихильників.
Усе важче їм самих себе переконувати: а чому ж його вороги «так старалися убити», а тепер аж настільки дбайливо оберігають?

Але з Італії на атаки пожалілася одна відома шанувальниця скумбрії по 8 гривень. Цинічно й фальшиво? Так, безумовно. Але й привід задуматися: чому її останнім часом стало аж настільки багато? Такі ідилічні сценки політики люблять розкручувати до виборів. Але ні виборами, ні перемир’ям поки геть не пахне.

Он, навіть у Римі Зе запевняв, що війна ще буде дуже довго…
Згадався старий анекдот. Той, де дружина жаліється, що її щойно зґвалтували, а чоловік байдуже радить: «З’їж лимон».
У підсумку, ви й самі пам’ятаєте:
«У тебе фізіономія занадто щаслива».

То, Вова, з’їж, будь ласка, пару кілограмів лимонів.

Нам уже від завтра будуть розповідати про неймовірний успіх конференції по «телемарахфету», але я бачу лише цілковитий провал.

Причому провал добре продуманий і підготований.

Автори: Остап Дроздов, Юрій Луценко, Тарас Чорновіл