Різдвяними символами традиційної України є колядницька різдвяна зірка і Дідух!

Державним символом України незмінно є тризуб.

Спричинило стурбованість і зініціювали бажання розслідування ізраїльське і британське посольство. На пропозицію на головній площі України поставити український символ. Дідух.

З особливостей питання, що зі сторін тих, хто захищає українськість в Україні (неважливо до якої етнічної групи належить!), немає погроз, є позиція батьківської поради, єдності, і є бажання висловити свою думку конструктивно і інтелігентно.

З особливостей стратегії, яка навіть не відслідковується іншою стороною є звичка погрози і розправи, наклеп як кліше, ярликування і емоційна форма діалогу. Там де відсутні емоції, — просто прослідковується не емпатичне, але послідовне просування тренду, як спланованої стратегічної лінії і мімікрія в потрібний момент. Трикутник Карпмана.

З особливостей сторони від якої я відчула агресію: колективний розум, імунітет до розчинення і тримання за «вибраність», безжальність за колективну травму минулого.

З особливостей сторони інтерес якої захищала я: проламані колективні границі всі просто дивились на розправу; хто не дивився, а включився то просто емоціонував (теж з травми), боялись підтримати навіть лайком чи витирали його потім, щоб бути хорошими і не забруднитись, очікування будь-якого результату і спостерігання за тим що буде з собратом.

Зараз. В минулому геноцид був спрямований до обох сторін, що не визнано однією з них.

Роз'єднання пропагується інакшою символікою ніж спільна чи державоутворююча, чи етнічно домінантна в період війни і штучне розділення на свій/чужий.

Вся дискусія зводиться до «з глибокою повагою» - «ти антисеміт», бо поваги завжди недостатньо.  Питання розігнане з посту, де навіть не було назв,  про допоміжний принцип. Позицію щодо конкретного явища я оприлюднила через тиждень(!!!) після того, як було сказано всіма за мене включно пресу з тавруванням.

«Відьма!»

Сторона яка отримує статус жертви отримує привілей. Тож утиск, — як стратегія отримати більше і гарантія безкарності.

Отже, дискредитувати одну з сторін масовано взялись боти (вони можуть бути як представниками другої сторони, бо в опонентів ботів немає, так і представниками третьої сторони), преса, достатньо відомі люди. В стратегії отримання перемоги в спорі, яка називається С.А.Л.О.  - цей етап називається дискредитація шляхом знищення позитивного іміджу і авторитету.

Зі своєї сторони хочу зауважити, що якщо в клітині два ядра, — ядро ділиться. В клітині має бути одне ядро. І в державі Україна воно українське. Тому якщо мова іде про символи, стратегію асиміляції і інтеграції, то не український народ треба інтегрувати в традицію інакшої сторони. А самим інтегруватись в українську традицію. Всі спроби створити нові традиції  на згарищі і попелищі, загиблій інтелігенції України зустрінуть супротив і врешті гнів.

Далі, якщо мова про певних авторитетів, про бажання створювати традиції зараз «які через 500 років уже будуть нормою і «споконвіку», - я пропоную подивитись на свою традицію, якщо вона буде нівельована до невеликої частини в системі.

Тому треба поважати українську традицію навзаєм і вбудовуватись згідно українського вектора, приймаючи її домінанту. Тоді ми всі зможемо бути політичною нацією і однім народом, не буде протиріч, страху всередині і роздирання. Голова буде одна. І пріоритетність. Буде організм, а не тіньовий бізнес.

В системі є завжди домінанта центр і вісь. І ця вісь українська. Всі хто дотримується цієї віхи в державі Україна, — друг.

І якщо так, — то не повинно бути питань, щодо встановлення саме українського символу в центрі, і не буде претензії встановити свій. В Українській державі — українська домінанта. В період війни це особливо важливо як і надалі. Коли все на своїх місцях, — ніщо не сперечатися, не розтягує в різні боки як лебідь рак і щука, не маніпулює і не притягує прибічників, не принижує і не ставить себе вище,  а лише допомагає на благо всім, хто входить до цієї системи, — визнає єдиний принцип і підпорядковується єдиному принципу.

Україна вистоїть якщо вона буде об'єднана навколо ОДНОГО. Інакше вона буде асимільована чи її розірве зсередини, не одним так іншим чинником.

Паралелі можна проводити до різних етнічних груп і конфесій, особливо якщо голова в іншій країні.

Нагадаю, що те що викликало резонанс допис:

Така моя думка.

Чому гуртуватись окрім державної символіки локально навколо українських традиційних символів. Тому що вони найбезпечніші для всіх. Вони не є релігійними, вони є традицією цієї землі, яка дозволяла весь цей час всім співіснувати жодного разу не перекриваючи своєю домінантою. Вони добрі. Імперії приходили і уходили. А воно було як було, так і лишилося, забезпечуючи ідентичність.  Саме воно, як матір, не дає можливості асиміляції і забезпечує всім рівність.

P.S.

Сказать про Дідуха і символи України під час війни.

На наступний день офіційні джерела преси і лідери думок в Україні:

Ст. 128, 297, 299, 277, 346, 32,14,173-2 КУпАП, 126-1, 120, 129, 153, 182, 34, 60  КПК України (статті, під які потрапляють джерела розповсюдження інформації).