Російські історики спростував міфи про власні головні перемоги
Лев Лур'є, історик, лектор Arzamas:
Мені дивний хрестоматійний набір російських перемог. Наприклад, Невська битва не була зафіксована жодними шведськими джерелами. Якби це була така важлива поразка, шведи неодмінно б про неї згадали. Крім того, ярл Біргер, який, згідно житія Олександра Невського, керував шведськими військами, в цей час ще не був ярлом Швеції. Або Куликовська битва, через два роки після якої Тохтамиш спалює Москву – перемоги над татарами в ній не було.
І Куликовська битва, і Невська придумані за часів Івана III та Івана Грозного, коли треба було славити предків. Цими предками стали Олександр Невський і Дмитро Донський. Видно, як від Короткого літописного зводу до «Задонщини» і «Сказання про Мамаєвське побоїще» наростає кількість деталей про Куликовську битву: що пізніше датовано джерело, тим їх більше.
Московські князі поводили себе щодотатар досить боягузливо, а героїчно поводилися, наприклад, тверскі і чернігівські. Щоб затвердити значимість Олександра Невського, який був просто татарським васалом, треба було знайти якусь дату. Так йому і придумали перемогу над шведами і над німцями.
Цілком можливо, що якісь зіткнення все таки були, але вони носили мікроскопічний характер, а існували набагато важливіші перемоги новгородців над шведами. Крім того, Андрій Олександрович, син Олександра Невського, який до татарів ставився досить погано, знищив шведську фортецю Ландскрона. Це дійсно була досить велика перемога.
Мені важливо сказати, що моя заява не носить антипатріотичного характеру: у Росії була величезна кількість перемог –реальних. Але історіографія підпорядковується пропаганді різного часу, і історія Стародавньої Русі – це історія, описана в Никонівському літописі і царственій книзі Івана Грозного.
Ось Полтавська битва, безсумнівно, є перемогою, тут і говорити нема чого: Карл XII втік. Але вона не була вирішальною битвою в тому сенсі, в якому вирішальною битвою була Сталінградська. Крім того, дуже сумнівна дата –це Бородіно. Навіть з точки зору Єрмолова: «французька армія розбилася об російську» –розбилася-то вона розбилася, але Москву взяли французи. Тому, з моєї точки зору, якась битва під Малоярославцем або під Красним, коли французи відступали, –це і є перемога.
Міф про Брестську фортецю
Ілля Женін, історик:
На жаль, тема вітчизняної війни і, ширше, Другої світової –в даний час з об'єкта історичного пізнання все частіше стає темою для політичних спекуляцій. Як і будь-якамасштабна історична подія, вітчизняна війна покрилася міфами і легендами. Можна згадати, як довго радянська історична наука заперечувала секретну частину Пакту про ненапад між СРСР і Німеччиною 1939 року, що стала прологом до Другої світової війни.
Втім, і сьогодні можна спостерігати, як багато державних діячів, публіцисти і різного роду диваки, які чомусь називають себе істориками, намагаються видати власні фантазії і уявлення за єдино «правильну» історію.
Як правило, їх доводи зводяться до простої маніпуляції –замовчування.Тим самим вдається, що нічого не було, а окремі факти і оцінки подій тих років зводяться до вічного аргументу –«не варто ворушити минуле».
Одним з таких епізодів є спільний парад Червоної армії і вермахту в ще зовсім недавно польському місті Бресті 22 вересня 1939 на честь передачі міста і Брестської фортеці СРСР. Тим, кому не пощастило в школі з вчителями історії, впевнені, що такого не було і не могло бути.
При цьому, як правило, в якості аргументації використовується авторитет шкільного вчителя, підручника, почутих краєм вуха і побачених краєм ока передач, телевізійних шоу, фільмів та ін. Особливо гостро це питання постає в Росії на дні святкування перемоги у війні.
І це при тому, що існують не тільки спогади учасників подій, власне тих, хто і приймав парад –комбриг С. М. Кривошеїн з боку Червоної армії і генерал Г. В. Гудеріан з боку вермахту, а й численні фото- та кінодокументи, які свідчать про те, що передача Брестської фортеці і міста Бреста СРСР проходила в атмосфері товариського духу і взаєморозуміння.
Відділ моніторингу
