Росія ремонтує винищувачі Су-30 на західному обладнанні
Західні компанії досі експортують свою продукцію чи комплектуючі через китайські, турецькі та інші філії.
Цього тижня, 9-14 вересня, в Чикаго проходить технологічна виставка International Manufacturing Technology Show. Біля входу на захід відбулися протести з вимогою до західних компаній зупинити постачання обладнання та запчастин, які, через філії в інших країнах, можуть в обхід санкцій потрапити до росії.
Організатори протестів кажуть, що компоненти деяких виробників зброї, представлених на виставці, можуть опинитись у російському озброєнні.
У розмові з Українською службою Голосу Америки організатор протестів у Чикаго Василь Стецюк наголосив, що певні західні компанії, обіцяючи піти з російського ринку, досі експортують свою продукцію чи комплектуючі через китайські, турецькі та інші філії.
«На цій виставці, окрім відвідувачів, директорів, власників компаній, ми говорили з представником української компанії, який приїхав сюди, щоб знайти партнерів для купівлі станків чи деталей в Україну», – розповів Василь Стецюк.
«Мене шокувало, що, за словами представника української компанії, дуже важко переконати бренди постачати їхню продукцію в Україну через війну. Це дивний подвійний стандарт, що вони можуть надавати послуги Росії, постачати їм свої комплектуючі через Китай, а з іншого боку не хочуть співпрацювати з Україною, бо там іде війна», - розповів активіст.
Міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm у четвер, 12 вересня, опублікувала розслідування про схеми обслуговування російських літаків Су-30СМ із західними запчастинами в обхід санкцій за допомогою казахської компанії.
Про таємну схему, завдяки якій російські винищувачі, що активно використовуються у війні проти України, продовжують ремонтуватися і функціонувати на французькому обладнанні, Голосу Америки розповів аналітик міжнародної розвідувальної спільноти «InformNapalm» Антон Павлушко.
Ірина Шинкаренко, Голос Америки: Антоне, ваше свіже розслідування присвячене таємним схемам, завдяки яким Росія обслуговує свої винищувачі Су-30СМ на французькому обладнанні. Поясніть, як працює ця секретна схема, адже здавалося б, що санкції мають зупинити таку можливість для росіян?
Антон Павлушко, аналітик міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm: А виявилося, що не зупиняють. Власне, Су-30СМ - це така російська спроба модернізувати Су-27, зробити з нього винищувач 4+ покоління. І, звісно, для цього потрібно мати велику кількість закордонних деталей.
До 2022 року, чи взагалі до війни, в перші роки президентства Путіна, звісно, ця співпраця з західними компаніями була досить поширеною. Багато західних компаній заходили в російську оборонну промисловість, намагалися допомагати з модернізацією. Серед них був французький концерн Thales і французька компанія Safran. І росіяни завдяки західним технологіям змогли створити свій винищувач Су-30СМ.
Потім, до речі, саме цю модернізовану модель вони змогли продавати в різні крани світу, не лише в колишні країни СНД, такі як Казахстан, а, наприклад, і в Венесуелу.
Але, звісно, на Росію накладаються санкції, тож вони вирішили поступово відмовлятися від закордонних деталей і замінювати їх на власні. Проте все не так просто. Все одно частина деталей залишається.
І от, власне, найголовніше - мізки цього літака, які роблять цю модель модернізованою, уся авіоніка, дисплеї, - все це є саме французькими деталями.
Тож знайшлися документи, які свідчать, що ще в жовтні-листопаді 2021 року росіяни почали контактувати з казахською компанією ARC Group. Це така маловідома, незрозуміла консалтингова компанія у стилі «купи-продай», але навколо військового імпорту й експорту. До того ж вона займається не лише постачанням якихось військових деталей, але, як виявилося, і специфічного авіаційного обладнання.
Сама компанія, повторюсь, дуже дивна. Вона існує з 2014 року, її засновнику тоді було 16 років. При цьому треба розуміти, що це дуже специфічна галузь, і ця компанія, я думаю, має стосунок до казахської держави, інакше її б не допустили на такий ринок.
Тож іще наприкінці 2021 року відбулися перші спроби підписати угоду між нею і ще однією невідомою російською компанією зі специфічною назвою «Росавіаспецкомплект». Власне, назва промовиста. Скоріш за все за нею «стирчить» російська держава.
Росіяни вже тоді, мабуть, чудово розуміли, що скоро розпочнеться війна, будуть запроваджені ще якісь санкції, і їм буде не так просто спілкуватися з французами напряму або через якісь власні компанії. Тож так знайшли цю казахську схему.
У перших версіях угоди з казахською компанією була згадка про співпрацю щодо проведення ремонтів, модернізації літаків РФ, а вже у фінальній версії просто загальними словами описано, що, мовляв, буде проводитися якась модернізація та тестування просто авіаційного обладнання французьких компаній Thales і Safran, уже без згадки про російську армію.
Але з назви комплектуючих можна зрозуміти, про що йдеться. І, зрозуміло, що Су-30СМ - це військовий літак.
Тож розпочинається співпраця, підписуються перші угоди. У 2022 році компанї домовляються про те, скільки та що будуть ремонтувати. А їм (росіянам - ред.) потрібно, щоб усі французькі елементи проходили тестування та капітальні ремонти сертифікованими спеціалістами на сертифікованому обладнанні.
Все це коштує дуже дорого. В них були плани, наприклад, на 2022 рік відремонтувати деталей десь на 1,5 млн євро, на 2024 рік уже йдеться про 6,5 млн, дуже варіюється кількість одиниць для ремонту.
В січні (2023 р. - ред.) вони вже починають обговорювати відправлення фахівців на навчання на французький завод Thales, і в лютому ті ж фахівці уже їдуть у Росію, в Іркутськ, на завод, де ремонтуються Су-30СМ, і далі такі відрядження казахських спеціалістів у Росію відбуваються ледь не кожні 2-3 місяці.
І.Ш.: Ви назвали казахську компанію «непростою», тож ви припускаєте, що про її діяльність знав уряд Казахстану? І також наскільки ця компанія масштабна?
А.П.: Ми не знаємо того, наскільки вона масштабна. Офіційно про них мало інформації, це типово для галузі. Але при цьому на своєму вебсайті вони хизуються тим, що є ексклюзивним дистриб'ютором товарів компанії Safran, і розповідають, що вони постачали щось для Міноборони Казахстану, силових відомств.
Тож ми бачимо, що спектр послуг, який вони надавали державі, а також спектр послуг, до якого їх як приватну компанію допустили, опосередковано доводить, що за ними точно є принаймні якийсь куратор від казахських відомств.
Я думаю, що обидві країни чудово розуміють, для чого потрібна ARC Group.
І.Ш.: У розслідуванні ви наводите цифри, що наразі в Росії є близько 130 модернізованих винищувачів Су-30СМ покоління 4++, із яких вона обстрілює українські міста.
Як часто ці літаки на французькому обладнанні потрібно ремонтувати? І чи могли б вони функціонувати без казахської схеми? Чи могла б якось зменшитися кількість фунціонуючих літаків за її відсутності?
А.П.: На жаль, це, мабуть, один із найпоширеніших російських літаків, які використовуються в цій війні. І їх також активно підбивають. Якраз днями під Одесою один Су-30СМ був збитий.
12 вересня Головне управління розвідки Міністерства оборони України повідомило про знищення під час операції в акваторії Чорного моря російського бойового літака Су-30СМ влучанням з ПЗРК - ред.
Щодо частоти ремонту, то потрібно дивитися документацію. Мабуть, є конкретні ремонтні показники, після якого нальоту треба ремонтувати.
Я допускаю, що, можливо, ремонт росіяни могли б провести і власними силами. Але в такому разі після того, як війна завершиться, і вони звернуться до офіційного представника з вимогою ремонту, французькі компанії можуть відмовитися обслуговувати обладнання через недотримання регламентних робіт чи проведення їх неналежним чином.
Тож такі ремонти повинні проводити сертифіковані фахівці, і саме цією сертифікацією, ремонтом і постачанням обладнання займалася казахська компанія, щоб після війни не було до чого причепитися.
З морального погляду, це огидно, але люди на цьому заробляють
І.Ш.: У розслідуванні ви зазначаєте, що французьку сторону, принаймні формально, за документами, вводили в оману. Після вашого розслідування які наслідки можуть бути для компаній, які брали участь у цій схемі?
А.П.: Щонайменше, санкції. Але головне в цій історії - розуміння того, що така схема не одна.
Ми ж чудово розуміємо, що і Thales, і кілька німецьких концернів, та й американські теж, дуже активно торгували з представниками російської оборонної галузі до війни.
І це обладнання нікуди не зникло, воно так само працює...
Звісно, французька сторона може завжди сказати, що вона там ні до чого, що могла цього не знати, тому що, звісно, в Казахстану є свої Су-30СМ.
Але, розумієте, можна все одно так чи інакше здогадатися, що коли хтось під час війни так жваво починає користуватися послугами тестування обладнання, ремонту устаткування, то звичайно йдеться не лише про казахські літаки.
Французи якось могли б і самі це зрозуміти. Але, звичайно, формально там ні до чого підкопатися...
І, звісно, потім можна формально показати контракт, сказати, що з юридичного боку все як слід, але всі повинні чудово розуміти, що якщо вам раптом надходять пропозиції з Казахстану навчити фахівців, або раптом їм потрібно купити тестувальне обладнання... Всі ж чудово розуміють, про що йдеться. Звісно, з морального погляду це огидно, але люди на цьому заробляють.
Тож, з одного боку, наприклад, американці постачають Україні обладнання, а з іншого боку, росіяни можуть знищувати це надане обладнання завдяки західним запчастинам у російських літаках чи оборонних системах. Якось це все нелогічно.
І.Ш.: Якщо ви можете розповісти, як вам вдалося викрити цю схему?
А.П.: Це робота українських хакерів із «Кіберспротиву», і ще певних людей, які зацікавлені, щоб ця схема була викрита, і щоб західні лідери думок, які ухвалюють рішення, якось почали з цим боротися.
