Розвідники оприлюднили невідомий історикам лист про боротьбу українців в еміграції з “рускім міром”
Йдеться про розгромний лист українського письменника, який датується 1933 роком.
З-поміж архівних документів розвідки знайдено лист визначного українського геральдиста, фалериста, письменника, публіциста, графіка, вексилолога, дослідника і розробника емблематики Миколи Битинського з приводу публікації в одному з російських емігрантських журналів за 1933 рік статті про «Росію-визволительку».
Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України.
«У листі він з обуренням пише про перекручення історичних фактів і зазначає, «що ні одна ворожа агітація чи пропаганда, чи будь-яка фальш, чи провокація не мусить бути залишена з нашого боку без відповіді», - йдеться на сторінці СЗР.
Зазначається, що цей лист, досі не відомий історикам, є яскравим свідченням того, що українські патріоти в усі часи вміли аргументовано протистояти «рускому міру».
Зокрема, лист починається зі звернення: «Високоповажний пане генерале». І одразу автор переходить до суті питання, яке полягає в тому, що еміграційний журнал «Военный вестник» опублікував статтю, на яку українцям слід обов’язково відгукнутися і внести певні поправки.
Зазначається також, що за цим виданням нібито стоїть полковник Добринін, людина «заскорузлих, чисто російських реакційних поглядів». А далі йдеться про монумент у польському місті Каліш, який, згідно з публікацією в журналі, нібито возвеличує роль Росії «як визволительки і покровительки слов’янства».
Вочевидь, йдеться про пам’ятник, який у польських джерелах називають «Російсько-пруська дружба». Він був зведений на честь перемоги у Каліській битві російсько-саксонсько-польського війська проти шведсько-польського корпусу періоду Великої Північної війни (1700–1721 рр.), коли коаліції Швеції та Московії боролися за панування у Північній, Центральній та Східній Європі. Пам’ятник знесли наприкінці 1926 року на вимогу громади міста Каліша як такий, що негативно впливав на національні почуття поляків.
Говорячи про спосіб, яким можна було б спростувати «усі заскорузлі, забобонні й фальшиві твердження ріжномастних москалів про роль Росії як визволительки й покровительки слов’янства», М. Битинський зазначає: «Наші протитвердження, сперті на глибші історичні досліди, можна закроїти досить широко, почавши від періоду «збирання Русі», нищення вільних слов’янських республік Новгорода й Пскова, через експансію Росії до Балтики й Чорномор’я по слов’янських землях Польщі, України й козацтва до «славного звільнення слов’ян» на Балканах».
Наводячи ці та інші аргументи, М. Битинський пише, що правдиве висвітлення історичних фактів дає змогу зрозуміти таке: «… всі ті «визвольні акції» російського народу були фактично нічим іншим, як доказуванням Росією свого безоглядного політичного егоїзму і державного імперіалізму шляхом поневолення слов’янських народів, що силою історичних обставин ставали на шляху розширення і розбухання напівдикої, напіввізантійської московської держави»...
Битинський зазначає, що про все це вже неодноразово було сказано, зокрема у XVIII столітті одним із українських гетьманів. Йдеться про Пилипа Орлика, оскільки автор листа згадує його «маніфести», «меморіяли до європейських урядів» і відомий політико-правовий трактат «Вивід прав України», в якому загрозою для європейської безпеки гетьман вважав розширення Російської держави.
«Оскільки москалі знов ворушаться і пускають у світ туману, – йдеться далі в листі, – то і нам знов і знов, в сотий і тисячний раз треба реагувати, відшукувати і голосити ту свою непереможну правду».
Докладніша інформація тут.
