Сашко Шуст — навіки у строю!

Микола Москаленко із лав 116 Окремої бригади Сил Територіальної оборони написав присвяту полеглому побратимові. Життя воїна обірвав снаряд.

Фронтовик люб'язно поділився із нашою редакцією поезією, яку написав у пам'ять про полтавця Олександра Шуста, який днями загинув на передовій. Своєю чергою, «Останній Бастіон» публікує ці зворушливі рядки для вас, шановні читачі:

Не плач кохана я загинув,

за мене поцілуй нашу дитину,

пробач, як обіцяв — не повернуся,

від кулі в землю я уткнувся,

вам жити і радіти в мирі,

а я уже лежу в сирій могилі,

не встиг тобі ще раз сказати,

кохаю — ти повинна знати.

Мамо я тепер уже далéко,

у дитинстві ти казала,

що приніс мене лелека,

а зараз він забрав мене на крилах у небесá,

тому що воїна душа як в немовля чистá,

насправді ангел обертається на птицю,

і супроводжує на цьому й тому світі,

мабуть, так зачаровано дивитися в слід лелекам,

бо душі воїнів несуть вони з далéка.