Зазвичай кажуть: шкільні роки — найтяжчі, але цього мало для розуміння. Бо це ще й роки, що вирішують долю кожного з нас у подальшому...
Ці слова у свої 14 років написав майбутній видатний німецький мислитель Фрідрих Ніцше (1844-1900). З власного досвіду він стверджував, що шкільні роки тяжко даються юнакам і юнка, оскільки молодому розуму доводиться замкнутися у тісних рамках.
Але ці рамки тісні якраз для тих, кому період навчання у школі дається тяжко, і часто це справді порожні роки. Тому дуже важливо добре їх використовувати для саморозвитку:
«Тут головне, щоб людина поступово формувалася у всіх науках, мистецтвах, здібностях і до того ж, щоби тіло і дух йшли пліч-о-пліч. Треба сильно остерігатися односторонності у навчанні.
Всіх письменників треба читати з багатьох причин, не тільки заради граматики та синтаксису, стилю, ні, ще й заради історичного змісту, розумових поглядів. Навіть давньогрецьких і латинських поетів треба вивчати одночасно з німецькими класиками, порівнюючи образ їхньої думки.
Так само і з історією: слід займатися прискіпливим дослідженням, а заодно і географією. Математику треба вчити з фізикою та музикою, вони нероздільні, і тоді з дерева істини виростуть прекрасні плоди, натхненні одним духом, освітлені одним сонцем».