Що робити з Росією після перемоги Україні?

Станом тепер зрозуміло, РФ загрожує потенційна катастрофа на полі бою. Невдовзі її наслідки відчують усі, особливо корінні народи...

Таку думку на шпальтах одного з провідних американських видань "The Washington Examiner" висловив старший експерт Фонду Джеймстауна, авторитетний політолог Януш Буґайскі. Про це повідомляє медіаагенція "Останній Бастіон".

Цьогоріч навесні українські війська готуються до великого контрнаступу, від якого окупанти навряд чи оговтаються. Власне, тяжкість цієї поразки вимірюватиметься військовими втратами Москви та територією, яку вона здасть, поставивши перед колективним Заходом нагальне питання: «А як далі поводитися з переможеною Росією?».

Розгромні (а отже, безповоротні майже 200-тисячні) втрати хронічно послаблюватимуть російську державу. Некомпетентність владної еліти та повсюдна корупція, що глибоко вкорінилися, в армії та спецслужбах спровокують кровопролитну боротьбу за місце ватажка у Кремлі, – переконаний Януш Буґайскі.

Водночас скорочення темпів економіки, падіння доходів, згортання видатків бюджету та рівня життя викличуть суспільний опір у десятках регіонів. Ознаки конфлікту між Москвою і віддаленими від неї територіями, а також між військовими та цивільними вже помітні, й надалі швидко зростуть у міру повернення з українського фронту російських чоловіків.

«Для Вашинґтона і Брюсселя найбільшою проблемою буде впоратися із наслідками поразки Москви. Порівняння з нацистською Німеччиною після Другої світової війни лише вводять міжнародну спільноту в оману. Третій Райх після поразки був окупований, демілітаризований, денацифікований, деімперіалізований і розділений на 4 зони – американську, британську, совєцьку і французьку.

Але жодна сила у світі не збирається повторювати це всередині путінської РФ. Водночас Росія, яка переживає глибокі повоєнні потрясіння, не зможе просто повернутися до міжнародної системи, і ніхто не скасує економічні санкції проти неї, оскільки це відродить імперські амбіції її владних еліт. Єдиним практичним рішенням без іноземної окупації є розробка оперативних планів управління у разі, якщо ця федерація, що не відбулася, почне мимоволі розсипатися», – зауважує Януш Буґайскі.

Задля того, аби допомогти конаючій недоімперії розвалитися правильно, без тяжких наслідків для сусідів і нових майбутніх утворень, які з'являться на попелі РФ, старший експерт Фонду Джеймстауна пропонує такий план:

• По-перше, Північноатлантичний альянс має посилити оборону країн, що межують із Росією, щоби запобігти будь-яким спробам Москви спровокувати конфлікти для відвернення увагу від своєї внутрішньої кризи.

Присутність багатонаціональних сил НАТО серед держав-членів має збільшитися, а партнери з НАТО мають отримати системи озброєнь, які допоможуть захистити їх від будь-яких провокацій Кремля. Наступальні можливості Росії будуть слабшати у міру зміцнення оборонних можливостей союзників та партнерів.

• По-друге, у відносинах із переможеною у воєнному відношенні Росією було б створення у Вашинґтоні групи планування політики, зосередженої на аналізі розпаду РФ, що насувається.

У США спроможні розробити різні моделі реагування для цілого ряду сценаріїв усередині Росії. Паралельно із цим у штаб-квартирі НАТО у Брюсселі має бути створений центр "планування конфліктів", який би спеціально займався проблемами регіональної нестабільності, яка напевно виникне внаслідок неспроможності Російської держави.

• По-третє, слід зосередити увагу на тісній співпраці з сусідами Росії з моніторингу політичної та економічної ситуації у всіх російських регіонах, що межують з ними.

Ця політика має захистити сусідні з Росією країни у ситуації, якщо у Москві відбудеться федеральний розкол і країною поширюватимуться соціальні заворушення. Головною метою буде підірвати агресивні імперські устремління РФ шляхом взаємодії з політиками, партіями, республіками та регіонами, які прагнуть покращити відносини із Заходом.

У міру ослаблення Москви колишні союзники Росії вже сьогодні тягнуться до Заходу, включно з Білоруссю, Вірменію, Азербайджаном, Казахстаном і Узбекистаном. Ефективна політика США не може бути зосереджена виключно на просуванні демократії, вона має бути геостратегічною, щоби просувати державну незалежність суверенних країн та ліквідувати імперський вплив Москви.

• По-четверте, ще одним важливим компонентом боротьби проти Росії, що розвалюється, є підтримка національної та регіональної емансипації.

Якщо після військової поразки Москви на Росії не буде реалізовано справжній федералізм, то найбільш конструктивним рішенням стане утворення нових держав, як це було під час краху совєцького комунізму. Вашинґтон і Брюссель разом із Києвом мають бути в аванґарді розвитку зв'язків із новими суб'єктами для заохочення демократії, прав меншин, міжнародної торгівлі та інвестицій.

В умовах зростального транскордонного співробітництва, вигідного для місцевого населення, Кремлю буде важко розпалювати національну ворожість до Заходу. Дипломатична підтримка має бути надана всім постросійським республікам і регіонам, які обрали незалежність.

«Задля того, аби заохотити мирний перехід до нової форми державності, колективний Захід може запропонувати посередництво між сторонами, що сперечаються за права меншин, ресурсів чи територій. Скажімо, стати арбітром у майбутніх відносинах Чечні з сусідньою Інгушетією, ячи Татарстану з Башкортостаном. Хоча ні Україна, ні тим паче Захід не можуть визначати, як саме відбудеться розпад Росії, вони, безумовно, повинні зробити позитивний внесок у становлення нових держав і майбутніх союзників», – висновує Януш Буґайскі.

Насамкінець "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам про те, що Фінська (Зимова) війна видасться росіянам "раєм" у порівнянні з Українською. Навіть Афґанська з Чеченською кампанією тьмяніє на тлі багатотисячних втрат РФ у живій силі та техніці на нашій землі.