Швейцарська інфантильна нейтральність підважує боротьбу України за свободу
Дуже прикро, що поки США залишаються у політичному занепаді, наша перспектива не виглядає оптимістичною. Ба більше: катастрофічною!
Цей світ таки ще довго буде приходити до тями. Бо усвідомлення того, що війна росії — це не просто війна на знищення України, а й усього демократичного устрою та світових інституцій/права як таких, судячи з усього, до кінця не відбулася.
От дивіться, Швейцарська народна партія (має найбільше представництво у парламенті країни) закликала владу запросити... РФ на Глобальний саміт миру до Люцерну. Аргументація найбільше здивувала!
Керівництво партії, посилаючись на рядове членство і виборців, вважає, «що відсутність держави-агресора шкодить нейтральному статусу держави». Тобто є частина країн, які вважають російську війну чимось локальним, уявляєте?
Мовляв, у питанні досягнення миру «важливо зберігати формальний нейтралітет, і тоді війна закінчиться» або як мінімум — не поширюватиметься на інші країни. Чи це справедливо щодо України?
Зрозуміти аргументацію на кшталт, «нам є, що сказати росії в якості бачення кроків до миру, які ми хотіли б озвучити». Але просто сказати, що «мета — відсутність суперечностей щодо статусу нейтральної країни», це просто відсторонитися від проблеми.
Припускаємо, що свого часу саме нейтральні країни ініціюватимуть перемовини (коли для цього будуть передумови), але задля досягнення миру (чи хоча б посередництва у цьому процесі), а не збереження нейтралітету. Тим паче нейтралітету примарного.
Одночасно з усім цим зусилля росії зірвати/бойкотувати (через треті країни) Глобальний саміт миру ширяться світом. саме тому військова активність на фронті зросла у рази.
У Москві, мабуть, побоюються, що на Заході цього року може сформуватися інший підхід до розв'язання війни. Маємо на увазі відхід від довгої, розтягнутої у часі війни, і перехід до більш дієвого варіанту.
Не дивлячись на те, що консенсусу щодо членства України у НАТО до тепер немає, і на повільність ухвалення рішень, умови досягнення миру та неповторення війни (з залученням абсолютно різних учасників) на Заході проговорюються. Деталі поки невідомі.
Можна припустити, що після саміту у Люцерні будемо чути різні варіанти досягнення миру. РФ та її китайські господарі тому так і поспішають (поки немає старту руху до миру).
Для України ж важливо мати якомога більшу підтримку саме нашого бачення руху до миру. Ну, а на Заході, сподіваємося, зрозуміли, що для будь-якого реального переговорного процесу повинні бути передумови (у вигляді якщо не переваги, то точно сильнішої військової позиції України).
