Скандал довкола «Укрґейт» на руку Кремлю

Бункерний щур Владімір Путін усіляко прагне зупинити контрнаступ Сил оборони України. Саме тому у хід пішли останні козирі.

Коли ми зараз дивимося та читаємо неприємну, страшну чи незручну інформацію, яка стосується певних аспектів повномасштабної війни, що триває в Україні. Важливо розуміти не тільки те, кому і навіщо було потрібне оприлюднення такої інформації, а й момент коли вони була оприлюднена.

Себто, «А чому саме зараз? Не раніше, не пізніше, а саме зараз?». І от коли ми почнемо детальніше розбирати саме питання моменту, у голові одразу стане ясніше, а на серці – спокійніше.

"Укрґейт", тобто, злив документів Пентаґону та інших силових відомств США, від самого початку переслідував декілька цілей:

1. Вбити клин між США і Україною.
2. Вбити клин між США та іншими їх Союзниками.
3. Посіяти недовіру Українського Народу як до власної військово-політичної верхівки так і до американської.

І все це на тлі затертих до дірок розмов про запланований Україною контрнаступ... Себто, момент, коли стався злив нам зрозумілий, чи не так?

А раз нам зрозумілий момент, то і відповіді на хвилюючі нас запитання шукати простіше. Ну, от наприклад:

• «В Україні буде тотальна мобілізація» (а зараз яка, хіба не тотальна?).
• «Зростатиме невдоволення владою» (воно і так є, так чи інакше; тож те, що ми мало про це пишемо чи говоримо, не означає, що всі тут готові співати "осанну" владним кабінетам).

Всі інші пасажі – це сумніви та припущення, а не доконаний факт. Адже коли говориш про війну – ніколи не можеш бути впевнений у чомусь на 100%.

Відчуваєте різницю між сумнівами та припущеннями і стовідсотковою впевненістю? Звісно відчуваєте, і розумієте.

Щодо наших "хоррор-спікерів", так їхня перманентна поява в заголовках ЗМІ, це ні що інше як мобілізаційний. А краще сказати мобілізуючий ефект – аби не розслаблялися.

Згадайте, як генерал Олексій Громов, який нині багато чого нарозповідав, свого часу всіх дістав з лякучками про Білорусь. Тепер у нього інша "фішка": ракети; у Наталі Гуменюк, до речі, теж.

Вийшов у море російський корабель із "нічим" на борту – все одно треба написать, бо треба. І в телемарафон сходить треба, бо "нічого" на борту, це хоч і не "щось" і не "багато", та все ж новина: а значить заголовок, а значить, що пані Наталя – молодець.

Розуміємо, що коли на фронті менше подій ніж раніше, і це "менше" має затяжний характер – людей починає "плавити". Вони починають рюмсати і найголовніше – перетворюватись на легкодоступні об'єкти для маніпуляцій, і як наслідок не вірних висновків.

Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт