Скандал навколо тендеру Укртранснафти на 1 млрд грн
Конфлікт між дочірніми компаніями Нафтогазу призвів до скасування торгів.
Найбільшим тендером минулого тижня могла стати закупівля електроенергії «Укртранснафтою» на 1 млрд грн. Але не стала, бо її відмінили після розбірок між двома компаніями «Нафтогазу».
На тендер намагалась пробитись «Газопосточальна компанія «Нафтогазу України». Це дочірня ТОВка «Нафтогазу», якому формально належить і сама «Укртранснафта». Формальність у тому, що акції УТН лежать в Нафтогазі. Керівник УТН Володимир Цепенда асоціюється скоріше не з командою тодішнього керівника НГ Олексія Чернишова, а скоріше з командою прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. А це, як кажуть, дві великі різниці. Але навряд чи це стало причиною конфлікту, який виглядає справді дуже абсурдно.
Дійшло до розбірок в Антимонопольному комітеті. «Укртранснафта» виставила досить потужні вимоги щодо банку, в якому учасники тендеру мали б оформити гарантію для участі в торгах. Йдеться про банківську гарантію у розмірі 0,5% від очікуваної вартості торгів (5 млн грн у нашому випадку), яку замовники вимагають від учасників торгів на період аукціону. Вона потрібна, щоб недобросовісні учасники після перемоги не відмовлялись від укладання угоди. Бо іноді такі тролі заскакують на торги, торгуються вниз, а потім відмовляються як ні в чому не бувало. І тим самим крадуть час у замовника. З таких пройдисвітів тоді й забирають банківську гарантію. Хотів погратись – заплати.
Газопостачальна компанія «Нафтогазу» пожалілась на «Орієнтовний перелік надійних вітчизняних банківських установ», оприлюднений на сайті Групи компаній «Нафтогаз». Мовляв під ці критерії «Нафтогазу» не підпадають «Банк Альянс» і «РВС банк», в яких учасник, вочевидь, і хотів оформити гарантію. При цьому «Газопостачальна компанія» послалась на більш ранні рекомендації АМКУ, які він надавав регіональним підрозділам Укравтодору:
«не допускати встановлення в тендерній документації вимог до забезпечення тендерної пропозиції у формі гарантії, що обмежують учасникам процедури вибір суб’єкта господарювання, який може надати гарантію».
Але Антимонопольний комітет у своєму рішенні жодним чином не відреагував на цей факт і повністю пристав на позицію замовника: до орієнтовного переліку потрапляють щонайменше 5 державних і 29 «високонадійних комерційних банків», скаржнику відмовлено в скасуванні обмежень задля «Альянсу» і «РВС».
Зрештою тендер не відбувся взагалі, бо на торги ніхто інший і не прийшов. Бо це й не дивно. Там серед іншого була вимога постоплати за спожиту енергію через 120 днів. Це ненормально для бізнесу – кредитувати на такий довгий період замовника. «Наші гроші» проаналізували крупні контракти на поставку електроенергії розміром від 300 млн грн, які були укладені через закупівлі в «Прозорро» в 2024-2025 роках. Тут видно, що такі довгі строки постоплати були лише у 20% контрактів. І з них більше половини – це контракти обленерго, які зазвичай зливають підряди спорідненим структурами.
Відстрочки 180 днів (лівий верхній кут діаграми) в своїх тендерах виставляли «Вінницяобленерго», «Волиньобленерго», «Чернігівобленерго», «Сумиобленерго», «Закарпаттяобленерго», Київське квартирно-експлуатаційне управління, «Центральна енергетична компанія», Чернівціводоканал.
Однак відстрочку розміром 120 днів ніхто не оскаржив, тож вона лишилась. Звісно, залишається інтригою, чому взагалі виник цей скандал. Бо «Газопосточальна компанія» і в попередні роки була монопольним постачальником енергії для «Укртранснафти». І торік була єдиним учасником тендеру, на якому були такі самі вимоги до банків-гарантів, як і зараз (тоді, щоправда, відстрочка оплати була 90, а не 120 днів). Однак тоді вона спокійно принесла гарантію від державного «Укрексімбанку». А зараз «Газопостачальна компанія «Нафтогазу України», яку вже третій рік очолює один і той самий Сергій Бєляєв, чомусь пішла скаржитись в АМКУ. Тобто активно вчиняла дії, які вказували на її небажання йти на закупівлю в споріднену структуру.
