Скільки українців змогли б підтвердити своє громадянство?
Чимало українців досі погано володіють українською мовою та історією власної держави
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).
Нестерпно цікаво, а скільки теперішніх громадян могли би здати іспит із мови та історії?
Який відсоток паспортизованих у 1991 році манкуртів могли б зараз, після 30 років життя в незалежній Україні, підтвердити своє громадянство через іспити?
І чи могли би зараз за красиві оченята отримати громадянство 309 росіян і 33 бєларуси (стільком дали українські паспорти під час війни).
Нові правила отримання громадянства вкотре загострюють тему якісного громадянства, а не автоматичного.
До іноземців є вимога знати мову та історію – а до власних громадян чому нема такої вимоги ?
Окрім теми громадянства, ця бесіда, яку я публікую нижче, також торкалася довгограю з московським патріярхатом і 4-х роковин президентства, яке я лаконічно б назвав «безсистемність в умовах автократії».
Щойно я так сформулював підзаголовок – як театр абсурду підігнав свіжий доказ: на Банковій, оказується, зібрали топменеджерів, фінансистів, енергетиків, деяких міністрів і депутатів – і від імені лідера сучасності за кожним із них закріпили армійську бригаду, яку ці люди повинні укомплектувати перед контрнаступом.
Мені щиро прикро за людей, які вважають це нормальним. Я ж уважаю це катастрофою, і вона називається інституційна імпотенція.
Навішувати армійські бригади лівим і цивільним «кураторам», яких государ призначає методом тику – це розписуватися в державницькій немочі.
Навіщо тоді повнота влади й узурпація бюджету – якщо держава навіть в умовах одноосібності й безконтрольності НЕ спроможна створювати ефективні інституції, які повинні працювати системно, постійно й самі по собі, без усіх цих «порішать лічно, розрулить лічно», точково й одноразово?
Це ганьба ганьбезна – роздавати галузевим топ-менеджерам аркуші, де намальована інфографіка про потреби «їхніх» бригад, шефство над якими їм навішали, навіть не питаючи, з набундюченим формулюванням «нам по барабану як, але маєте це закрити».
Неможливо уявити, щоби Байден викликав на килим керівника якогось приватного холдингу і навішав на нього укомплектацію котрогось підрозділу армії США. Це немислимо.
Все, що робиться вручну, робиться двома лівими. Або – зумисно скидається відповідальність на стрілочників.
