Сьогодні День народження святкує Чарлі Сакума – японець, який грає на бандурі і танцює гопак

Японець нині живе в Україні, одружився з українкою, виховує донечку та продовжує вдосконалювати свої творчі навички.

Про японця закоханого не лише в українку, але і в усе українське йдеться на сторінці Diaspora.ua у ФБ.

Він народився в Токіо, і в пошуках роботи опинився у  Канаді, де працював електриком. Саме там, в Едмонтоні, де чисельна українська громада, японець зацікавився українською культурою і зокрема бандурою.

"Коли я вперше побачив українські народні танці, захотів і сам навчитися. Хоча це було важко, адже я не мав жодного українського підґрунтя і знань про цю культуру. Але згодом мені таки вдалося ці танці опанувати, розповів Сакума Суїці (Чарлі Сакума) в одному з інтерв'ю. — "Потім я натрапив на оголошення про уроки бандури. Вирішив спробувати. Щотижня відвідував урок бандури у репетитора".

Пізніше Сукума потрапив до Bandura-camp у Штатах. Це такий собі літній табір гри на бандурі. Багато людей приїжджають туди, аби грати на бандурі весь день протягом двох тижнів. Так я і отримав основні свої навички". Зокрема, грі на бандурі його навчали відомі бандуристи Андрій Горняткевич, Тарас Лазуркевич та Олег Созанський.

У 2005 році він вперше відвідав Україну, побував у Львові, де замовив собі професійну бандуру з портретом Т.Шевченка і написом «Чарлі Сукумачук».

Він настільки добре опанував гру на українському інструменті, що вже тривалий час виступає з концертами, виконуючи під бандуру українські пісні (деколи — японські) у традиційному українському вбранні. 

Зокрема, він мав низку концертів в українських містах, а також проводить майстер-класи гри на бандурі й у себе на батьківщині, в Японії. До слова, там мало хто розуміє його захоплення українською культурою.

Коли його питають, чим він може пояснити таку свою любов до України, він, не задумуючись, відповідає: "Ви бачили гопак? Це моє все! Українська культура абсолютно відмінна від моєї рідної. Але в чомусь вони здаються мені схожими. А ще я вірю в реінкарнацію. Можливо, у минулому житті я був козаком. І зараз я повертаюся до цього. Мені здається, я сотні разів у Едмонтоні бачив українські танці. Але кожного разу плакав".