Будь-який ліберал — це людина, яка надто широко мислить, щоби прийняти свій же бік у суперечці. Тому зчаста бракує відповідних аргументів.
Буду відвертим, уся ця ліберальна публіка постійно розповідає нам, що достатньо всього лише скопіювати західні закони і все спрацює само собою. Скажімо, корупція буде поборена, суди будуть виносити справедливі вироки, прокурори не братимуть хабарі, чиновники не «пилятимуть» бюджет, нас приймуть до ЄС...
А насправді, друзі мої, важливим є інше — пряма участь громадян у самій політичній системі. Отже, це не лише їхній похід до виборчих скриньок раз на декілька роки для симуляції демократичних процесів.
Бо якщо не існує безпосередньої участі, не існує певного типу громадянина, якому не байдуже, що відбувається в країні. Відтак уся ця політична машина під назвою Україна не буде працювати.
Вся річ у тому, що ми чомусь під республікою розуміємо певну форму правління, протиставлену монархії. Але ж ця дихотомія з'явилася порівняно недавно — 1792 року, коли монархію у Франції було замінено на «Першу республіку».
І це позбавляє саме поняття — «res publica» багатьох дуже важливих визначень, властивих їй з самого початку. Адже, Res Publica — це, передусім, такий устрій, у якому вільні громадяни, керуючись принципами загального блага, спільно виробляють правила спільного життя.
Відповідно республіка — це не тільки «спільна річ», а й «спільна справа», а тому існування в державі означає активну участь у всіх її справах. Кожен громадянин (який вільно і усвідомлено живе в даній державі) розуміє, що стан держави безпосередньо залежить від того, наскільки він у неї бере участь.
І це розуміння жити вільно (коли сам приймаєш ті закони, за якими живеш) нараховує понад 2000 років. Де свобода фокусується на цінностях самостійності та рівного діалогу рівних громадян!
А ставка робиться на самоорганізацію та солідарність (від анґл. common cause). І проявляється це, у першу чергу, етиці, де члени спільноти розкривають себе не в накопиченні неправедних матеріальних статків, а таких чеснотах, як:
Навіть, якби всі ці клептократи від влади та грантоїди від діда Сороса щиро вірили, що вони втілюють в Україні ліберальну модель сформульовану Гоббсом, а потім розвинену Локком, — то маю нагадати: свобода не може базуватися як на чомусь, що надано кимось. Зрозуміло?!
Тому всі ці ліберальні догми й не народжуються у межах вільної самоорганізації вільних громадян, а силоміць прищеплюються та насаджуються ззовні. Затямте це собі й не робіть більше помилок.
P.S. І це добре, що є люди, яких цікавить загальний тренд сучасної соціальної й політичної думки, розробка та узагальнення ідей, що йдуть з часів античності та мають понад 2500-річну традицію розуміння політики як «спільної речі». Вона об'єднує людей, створені ними інституції та допомагає їм вільно жити разом.