Таємне голосування можна поєднати із контролем свого голосу. Але проблема фальсифікації не актуальна, бо існує серйозніша хиба демократії.
Ось міркую собі... А чому голосування обов'язково має бути таємним? Нам пояснюють, — що це мовби для того, аби виборці не боялись голосувати.
Припустімо, що так є, але де логіка? Якщо якась партія бореться проти іншої партії, і про свої наміри розповідає на цілу країну, то чому її члени чи прихильники мають ховатися при голосуванні?
Крім того, аморальним є сам принцип прагнення уникнути відповідальності, громадянина як виборця, за голос відданий за ту чи іншу політичну силу та наслідки її діяльності. Можна повірити, що деякі особи бояться відкрито голосувати.
Але чи є далекоглядним підпорядковувати формування органів влади ірраціональним почуттям страху? І чи не є принизливим для вільної людини примус щодо боягузливої поведінки окремих осіб та перетворення цього на тотальний принцип?
Виборче законодавство узаконило анонімність виборця при підрахунку голосів! Жодного натяку на особу виборця: ані прізвища, ані номера паспорта, ані жодної іншої позначки в проголосованому бюлетені не є.
Якщо ж виборець ідентифікував бюлетень, то такий бюлетень виборчий закон кваліфікує як недійсний. А при таємному голосуванні неможливо ідентифікувати проголосований бюлетень із конкретним виборцем.
І це позбавляє виборця можливості перевірити, чи не знищений його бюлетень, або зарахований його голос того кандидата чи ту партію, за яку він голосував. А це відкриває широку можливість для фальсифікацій.
Оскільки таємне голосування позбавляє громадян права перевірки правильності підрахунку їхніх голосів та перетворює їхнє виборче право на фікцію. Натомість самих виборців — на машини для опускання бюлетенів.
Насамкінець додам, що у римському праві є такий прецедент, коли поручитель (vindex) відповідача (nexus), заміняє його перед судом. Затим оголошує готовність взяти на себе особисто всі наслідки процесу.
У політиці таке положення щодо особистої влади застосував відносно себе Октавіан Авґуст (щодо його персональної відповідальності перед богами та римським народом). Але надалі ця практика поширення не набула.
А чи не прийшов час застосувати це право не тільки до сьогоднішніх політиків, а й до виборців, які голосують за того чи іншого політика? Проголосував — стаєш співвідповідальним за всі успіхи та невдачі свого кандидата, бо, як відомо, невинних немає.