Сучасна українська молодь не відчуває, що в країні триває війна

За роки війни в Україні виросло покоління, яке вже не бачить реальної загрози з боку північного сусіда. Для них події 2014 року, коли стояло питання виживання Держави, тисячі гинули на фронті, були закатовані у полоні, а люди в тилу навсправжки обговорювали варіант партизанських дій при спробі окупації Києва – вони цього психологічно не пережили та не усвідомили.

Для молоді війна на Сході це щось таке далеке, яке ніби і є, але суто для тих хто бажає. Перманентна війна десь на околицях, тому життя можна прожити і не помітити.

Так блискуче зуміти просрати потужний національний порив початку 2014 року то треба ще було вміти. Він зміг: усі спроби прищепити молодому поколінню любов до України та її державних цінностей були грубо потоптані чоботом державної машини з усім її совком, тупістю та дебілізмом.

Не можна чиновникам довіряти справу роботи з молоддю. "Іспанський сором", єдине що виникає на думці від тої "патріотичної" пропаганди, яку проводила держава за останні роки; за рідкісним виключенням.

От вони й починають нести дикувату річ про Росію, бо для них то ніби як по приколу. Подражнити дорослих; а раніше вони малювали малюнки солдатам.