Сумні реалії української «децентралізації»
Вчора під Полтавою перекривали трасу Київ-Харків.
В акції взяли участь близько сотні людей із Коломацької ОТГ та Старицьківської сільради.
Вони протестували проти змін до Перспективного плану територій Полтавської області, які відстоює ОДА. В ОДА хочуть, аби Коломацька ОТГ і Степненська сільрада стали частиною Новоселівської громади, а Старицьківська сільрада увійшла до Машівської ОТГ.
Що ж, пересічних людей зрозуміти можна. Але потрібно брати до уваги кілька «але».
Голова Коломацької ОТГ Євген Почечун є людиною Валерія Головка. Зараз відбувається кон’юнктурне протистояння між людьми Головка з одного боку та Іриною Степаненко («партнером» Олександра Павлюченка) – з іншого.
Навряд чи з такого протистояння вийдуть переможцями пересічні мешканці Полтавського району. Бо всі ці почечуни, головки, степаненко воюють не за їхні, а за власні інтереси.
Адже вся розпіарена «реформа» звелася до створення масштабних об’єднань, які не можна назвати громадами у строгому сенсі слова. Прозорі механізми народовладдя у новостворених ОТГ не діятимуть. Натомість місцеві «князьки» лиш посилять свою владу.
Дійсні сільські громади опинилися у дуже прикрій ситуації: якщо вони не хочуть «лягати» під місцевого «князька» і входити до ОТГ, їх прирікають на вимирання, позбавляючи дотацій. Особливо не позаздриш малочисельним селам.
Дуже дивна «децентралізація», яка полягає в централізації – у концентрації реальних повноважень у руках місцевих «еліт».
