Таємна любов до корупції
У мене складається враження, що українське суспільство насправді таємно любить корупцію, хоча на словах її начебто засуджує
Ось дивіться: зовсім недавно (місяць тому) був скандал із фоточками на конференції полу-кібер-хенерала СБУ, який мав купу квартир на мільйони доларів та переслідував журналістів, які про це написали. Голова СБУ джентльмена з посади звільнив і начебто «відправив на фронт», аж ось він фотається у Києві на конференції разом із заступником Головкома ЗСУ та відомими волонтерами.
Тепер нова історія: відома міжбанківська асоціація запрошує на свою кіберконференцію персонажа, якому НАБУ оголосило підозру у корупції. І запрошує не просто як почесного гостя, а на роль «модератора панельної дискусії". Зазвичай на таку роль запрошують найбільш шанованих та авторитетних фахівців галузі.
І саме таким українські банкіри вважають чувака, який десятиліттями смоктав бюджетні кошти, але підозру йому оголосили лише у листопаді 2023-го. Він одразу вийшов під заставу у 10 мільйонів грн і тепер гордо ходить по конференціях та тикає дулі антикорупціонерам.
До речі, у мене питання до учасників цієї «панельної дискусії»: невже нікому з них не було соромно? Ні в кого не виникло питання «А що цей корумпований чорт тут робить і якого біса модерує нашу дискусію?» Ладно якась молодь, вони можуть не знати хто це такий, але ж там і поважні дорослі були. Які точно знали хто перед ними. Але засунули свої язики кудись углиб.
Я так розумію, це наразі така загальна стратегія відбілювання корупціонерів: ти крадеш гроші, тебе ловлять, ти виходиш під заставу, платиш суддям та адвокатам, а паралельно відбілюєш репутацію на публічних заходах.
Типу, «ось дивіться, чхати я хотів на ваші НАБУ та САПи, на боротьбу з корупцією, мав я вас всіх на увазі, нічого не доведете, я ще й посаду собі поверну».
А суспільство та бізнес на це або не реагує — або навіть толерує.
Товариство, якщо ми дійсно хочемо перемогти корупцію, то почати боротьбу з нею потрібно у себе в голові та у своїй душі.
Навколо корупціонерів повинна бути атмосфера тотальної відрази, причому без строку давності, як до педофілів. Щоб поява корупціонера у пристойному товаристві викликала таку ж реакцію, як на чхаючого-кашлюючого у розпал ковід-карантину: триматися подалі.
Тому що саме ставлення навколишніх значно більше впливає на потенційного корупціонера і сильніше його карає. Саме цього він мусить боятися, а не продажної системи кривосуддя. Корупціонер мусить до кінця життя боятися, що ніхто йому не подасть руки й не сяде ***** з ним на одному гектарі.
Інакше корупцію нам не перемогти.
А поки що усі вони спокійні, розслаблені, не бояться з’являтися на публіці.
Впевнені, що з судами вони порішають і в тюрму за корупцію не сядуть. Нікого ж з ТОПів не саджають — і мене не посадять, просто поділюся часткою награбованого, ділов-то, все як завжди.
До речі, знаєте, як корупціонери називають критиків корупції? «Консерви". Типу, той, хто критикує корупцію у владі — таємно працює на Росію і є законспірованою агентурою, «консервою», «агентом кремля». «Розхитують човна»", кляті зрадники.
А як їм ще виправдовувати себе, коханих? Ніхто ж не скаже сам собі «Так, я корупціонер і це мій свідомий вибір». Кожен придумує собі якусь внутрішню відмазку: «не я такий, життя таке", «в цій системі неможливо не красти, я просто жертва системи", «ну, я ж кілька копійок з вкраденого передам на ЗСУ», «офіційна зарплата за тяжку працю на державній посаді — не достатня, то я сам собі візьму гідну компенсацію» та подібне.
А теорія про «консерви» - вона дуже зручна, корупціонери прямо масово у неї вірять. Ну так вже влаштована людська психіка — ніхто не може вважати себе поганою людиною, з цим усвідомленням тяжко жити. А от призначити у своїй голові винним когось іншого та повірити у це — цілком робочий механізм. І спиться нормально, і душа не болить, і настрій бадьорий. І тому з чистою совістю можна піти умнічати на конференцію.
От тільки у мене питання до організаторів подібних конференцій: ви свідомо толеруєте корупцію чи це хитрим корупціонерам вдається вас надурити та обманом проникнути до керівного складу публічних бізнес-заходів?
Хоча можете не відповідати, для мене тут все очевидно: nothing personal, just business.
Просто, не зовсім ясно на що розраховують панове бізнесмени. Що війна триватиме завжди, а їхні друзяки довічно залишатимуться при владі?
Нагадаю, що таке ж саме враження «вічності та непорушності влади» було 11 років тому.
P. S. Ледь не забув: ще один тип, колишній Голова Держспецзв’язку, якому НАБУ також оголосило підозру у корупції (по тій же справі, до речі) - радісно роздає публічні інтерв’ю. І знов знаходяться поціновувачі корупції, які ці інтерв’ю у нього беруть. Як і ті, хто ті інтерв’ю дивляться.
«Ми без кінця-краю проклинаємо товариша Сталіна, і, звісно, за діло. І все ж я хочу запитати — хто написав чотири мільйони доносів?»(с)