Тегеран б’є по «нафтовій артерії» «Ізраїлю»
Азербайджан стає новою ареною протистояння.
Іранська преса виступила з ініціативою, яка може кардинально змінити енергетичну карту регіону: перекрити постачання азербайджанської нафти до «Ізраїлю».
Приводом для публікації в авторитетному іранському виданні Khabaronline став аналіз вразливих місць ізраїльської економіки. Висновок виявився несподіваним: головна точка тиску розташована не в Ормузькій протоці, а на Кавказі та в Каспійському морі.
Цифри говорять самі за себе. У 2025 році імпорт нафти з Азербайджану до «Ізраїлю» сягнув 94 тисяч барелів на добу, що на 31% більше, ніж роком раніше. Частка азербайджанської нафти в загальному обсязі ізраїльського імпорту становила безпрецедентні 46,4% — фактично кожен другий барель, що ввозиться до «Ізраїлю», надходить саме з Баку.
Іранські стратеги вважають, що блокування Ормузької протоки — це лише «гучний, але короткостроковий» крок, наслідки якого ринок зможе компенсувати завдяки запасам та альтернативним маршрутам.
Набагато ефективніше, на їхню думку, завдати удару по ланцюгу постачання, що пролягає через Каспій, Кавказ і Туреччину. Нафта надходить трубопроводом Баку — Тбілісі — Джейхан (БТД) до турецького порту, звідки танкерами вирушає до ізраїльських портів. Перевага цього маршруту для Ірану полягає в його віддаленості від пильної уваги США, на відміну від Перської затоки.
Напруження навколо БТД зростає не перший день. Ще в березні іранські ЗМІ поширили заяву радника командувача КВІР про те, що Тегеран має намір «вжити заходів проти маршрутів постачання нафти ворогів».
Високопоставлені джерела Middle East Eye прямо заявили, що «Ізраїль» «виконує свою брудну роботу проти Ірану через Азербайджан». На цьому тлі загроза удару по БТД, яким проходить близько 30% усіх постачань нафти до «Ізраїлю», перестає бути гіпотетичною.
Цікавою є й позиція Туреччини. Іранські аналітики вважають, що в разі обмеженого загострення Анкара обмежиться політичними протестами, оскільки пряме втручання «дорого їй коштуватиме та загрожуватиме її інтересам». Баку ж, опинившись між двох вогнів — стратегічними союзниками в особі Анкари й Тель-Авіва, з одного боку, та роздратованим Тегераном — з іншого, ризикує стати головною жертвою цієї геополітичної сутички.
Ситуацію погіршує загальне тло: після спільних авіаударів США та «Ізраїлю» по Ірану Тегеран уже завдав ракетних і безпілотних ударів по нафтогазовій інфраструктурі Катару, Саудівської Аравії, ОАЕ та Оману. Ціни на нафту марки Brent уперше з липня 2024 року перевищили 85 доларів за барель. На цьому тлі заклик перекрити «азербайджанський вентиль» для «Ізраїлю» має вигляд не просто риторики, а продуманого плану перенесення війни на енергетичні комунікації Кавказу.
Залишається питання: чи готова Вірменія, розташована в тому самому регіоні, до наслідків цього протистояння і чи не стане вона черговою розмінною монетою у великій грі, де інтереси Ірану, Туреччини та «Ізраїлю» перетинаються біля її кордонів?
