Війна росії проти України для китайців — це щось далеке. Жителі КНР, якщо і дізнаються про події, то виключно з пропагандистських ресурсів.
Аналіз відповідного змісту більшості китайських медіа здійснили та узагальнили експерти з центру Riddle. Наголошується, що обговорення повномасштабного вторгнення РФ в Україну політичним класом комуністичного Китаю приховано від стороннього спостерігача.
З'ясувалося, режим під проводом товариша Сі Цзіньпіна на власний розсуд вирішує щó, як і коли розповідати своїм підданим. Рішення ухвалюються обмеженим колом державних і партійних службовців за зачиненими дверима Чжуннаньхая — резиденції китайського уряду, розташованої в центрі Пекіна на захід від імператорського Забороненого міста.
Одним із небагатьох ресурсів аналізу стратегії КНР можуть бути публічні заяви його безпосереднього лідера. Так, упродовж 2023 року Сі Цзіньпін говорив про Україну не часто, але завжди наполягав у діалозі з іноземними співрозмовниками на «дипломатичному вирішенні української кризи».
Що і кому говорив товариш Сі про «українську кризу»?
Звернемося до бази даних «Важливих промов сонцесяйного Сі Цзіньпіна», де зафіксовано все, що китайський лідер говорив за минулий рік із посиланнями на публікації в офіційній пресі. Деякі із заяв диктатора КНР дублюються, тому що виходили у різні дати на шпальтах головної партійної газети «Женьмінь жибао» та інформаційно-пропагандистській агенції «Сіньхуа».
Словосполучення «українська криза» (мовою оригіналу: 乌克兰危机 — прим. ред.) Сі Цзіньпін вживав понад 10 разів. Найчастіше це було лише протокольною формальністю, за якої не ухвалювалося жодного політичного рішення, адміністративного призначення чи зовнішньополітичних домовленостей.
Елегантність сучасної китайської мови та формулювань дипломатичного корпусу полягає у тому, що можна замінити слово «українська» найменуванням будь-якої іншої держави й у тексті від цієї зміни нічого не зміниться. Тож щоразу, коли Сі Цзіньпін говорить про «українську кризу», він насправді говорить виключно про Китай та майбутнє лише Китаю.
Значну частину 2023 року керівник КНР узагалі нічого не говорив про «українську кризу», в його промовах за січень, лютий, травень, липень, вересень та жовтень заяв про «кризу» немає. Пік згадок зі зрозумілих причин припадає на березень 2023 року: 1-2 березня Сі Цзіньпін провів переговори із білоруським диктатором Алєксандром Лукашенком, а 20-22 березня здійснив державний візит до свого російського васала.
«Китай на основі самої суті того, що відбувається, незмінно займає об'єктивну і неупереджену позицію, докладає активних зусиль примирення та мирних переговорів. [...] Ідеться, зокрема, про необхідність дотримуватися цілей та принципів Статуту ООН, поважати резонні заклопотаності всіх держав у галузі безпеки, підтримувати всі зусилля, спрямовані на мирне врегулювання «української кризи» та забезпечувати стабільність глобальних ланцюжків виробництва і постачання. [...] Складні проблеми немає простих рішень. Ми переконані, що раціональний вихід з «української кризи» та шлях до міцного миру та загальної безпеки у світі знайдуться, якщо всі керуватимуться концепцією загальної, комплексної, спільної та сталої безпеки, продовжуватимуть діалог і консультації у рівноправному, розсудливому та прагматичному ключі».
Пізніше тези Сі Цзіньпіна із невеликими коригуваннями увійшли до «Спільної заяви РФ і КНР про поглиблення відносин всеосяжного партнерства та стратегічної взаємодії». Всі наступні згадки про «українську кризу» у промовах товариша Сі практично не змінювалися — словосполучення «позиція Китаю послідовна і зрозуміла» стало стійким, і його можна знайти майже у кожній заяві, а МЗС КНР навіть підготувало набір спеціальних кліше, які Сі Цзіньпін щоразу повторював своїм західним колегам.
Які основні висновки ми можемо зробити із промов товариша Сі?
Комуністичний Китай не є ані стороною, ані причиною конфлікту, — на цьому постійно наполягають діячі з Чжуннаньхая. Саме тому КНР утримується від засудження повномасштабного військового вторгнення РФ на територію України, але водночас волів би здійснювати гуманітарну допомогу обом сторонам конфлікту.
Будь-яка нова ідентичність — союзник росії, партнер України — передбачає ухвалення нового пакету зобов'язань у Пекіні, приєднання до економічних та політичних інструментів тиску на РФ чи гарантій надання військово-технічної та фінансової допомоги Україні. За 2023 рік змінити позицію Китаю жодній зі сторін конфлікту не вдалося, бо Китай думає про дипломатію і власну гру у геополітиці.
Якщо «українська криза» не закінчиться ядерним вибухом, то її останньою стадією стануть мирні переговори, переконані у Комуністичній партії Китаю. Товариш Сі разом зі своїми міністрами вважає, що сторонами буде досягнуто певних домовленостей, треті країни та організації виступлять гарантами виконання цих домовленостей, а КНР нагадає світові про те, що 24 лютого 2023 року він представив план щодо врегулювання конфлікту із 12 пунктів, закликавши припинити бойові дії.
Тоді ж китайський режим підкреслив, що готовий «грати конструктивну роль» у мирних перемовинах, які слід відновити як «єдиний життєздатний» спосіб розв'язання «української кризи». У найбільш позитивному сценарії Китай може стати майданчиком для проведення діалогу Києва з Москвою та взяти активну участь у повоєнному відновленні інфраструктури України, проте коли це станеться, не знають навіть у Пекіні.
Але навіть, якщо мирне врегулювання відбудеться без КНР, то дипломатичні позиції китайських комуністів анітрохи не погіршаться — Сі Цзіньпін усім давно сказав, що «українська криза» завершиться миром. Окремо диктатор може висунути претензії умовно «колективному Заходу» такого змісту:
«Китай не втручався у міждержавні відносини двох суверенних держав, Китай не постачав озброєнь жодній зі сторін конфлікту, Китай надавав гуманітарну допомогу Україні, Китай торгував та підтримував політичний діалог із РФ та Україною, Китай дотримувався економічних санкцій проти РФ, Китай взяв участь у міжнародній зустрічі у Джидді на пропозицію президента України Володимира Зеленського, присвячену мирному завершенню російсько-української війни».
Китайський режим казав вам усім сісти за стіл переговорів із самого початку, а війна ніколи не була інструментом, який Китай підтримував. Скоро такі заяви наново зазвучать із різноманітних міжнародних майданчиків: від Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй до G20.
2023 року КНР удалося зберігати дивовижний баланс між усіма державами, які так чи інакше залучені до «української кризи». Товариш Сі продовжив торгувати, як і з росією, так і з Україною.
Товарообіг між Москвою і Пекіном за десять місяців 2023 року досяг $196,5 мільярдів і наблизився до цільових $200 мільярдів на рік, про що повідомив посол РФ у КНР Ігорь Моргулов. Таким чином, обсяг торгівлі вже перевищив рекордні показники 2022 року.
У 2019-2021 роках комуністичний Китай був найбільшим торговим партнером України. Так, за даними Державної митної служби України, за сім місяців 2023 року товарообіг України становив $57,5 мільярда.
Країни, з яких найбільше імпортували товарів до України — КНР ($5,6 млрд) і Польща ($3,8 млрд), — натомість експортували з України найбільше до Польщі (на $3 млрд), Румунії ($2,2 млрд) та КНР ($1,7 млрд). Відносини КНР з ЄС і США розвиваються в рамках окремого вектору, де питання «української кризи» переважно та свідомо ігнорується.
Головний підсумок 2023 року — ніхто не зміг зробити пропозицію Китаю, від якої він не зміг би відмовитися. Україна — важливий гравець у політиці харчової безпеки Китаю, однак Україна не має інструментів, які могли б відвернути Китай від росії, бо Москва залежить від Пекіну, як вірнопідданий васал від свого заможного сюзерена.
Прикро, що за 2 роки повномасштабної агресії проти України, РФ досі лишається важливим постачальником мінеральних ресурсів, нафти, газу та деревини. Російський ринок — великий і привабливий для виробників китайських товарів, а Кремль із радістю розпочало б будівництво чергового газогону «Сила Сибіру — 2», але поки нічого не відбувається.
Однак КНР може купити ресурси й за межами РФ, оскільки держав із нафтогазовими ресурсами під санкціями у світі достатньо, щоби досягти ціни, яка буде вигідна Китаю; скажімо, Саудівська Аравія чи Індонезія. ЄС зі США пропонують Китаю бути відповідальним учасником міжнародних відносин та взяти активну участь у врегулюванні кризи, в першу чергу чинивши економічний та політичний тиск на Кремль.
Справедливе питання Китаю: «Що ви готові дати натомість?» — 2023 року залишилося без відповіді. Так, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн на пресконференції за підсумками візиту у квітні 2023 року до Пекіна озвучила базовий принцип взаємовідносин із КНР — не радикальне відділення один від одного (decouple), а зниження потенційних ризиків (derisking).
Зустріч Джо Байдена та Сі Цзіньпіна 15 листопада 2023 року у Вудсайді на околиці Сан-Франциско закінчилася домовленостями про боротьбу з наркотрафіком, відновленням контактів на високому рівні між військовими двох країн і обіцянками щодо проведення консультацій щодо використання та вдосконалення штучного інтелекту. Але поки все це лишилося на рівні риторики.
Торгова війна між Вашинґтоном і Пекіном досі набирає обертів, європейський ринок все менш охоче співпрацює із Китаєм, а політичне керівництво США та ЄС виступає із критикою КНР за різними напрямками. Товаришу Сі слід замислитися, а чому так відбувається і чи варто підтримувати надалі війну путіна?!
Експерти з центру Riddle висновують, що у ні росія, ні Україна, ні США з ЄС не змогли зробити пропозицію, яка б змогла кардинально змінити позиції КНР. Комуністичний Китай у питанні російсько-української війни залишається на позір нейтральним, з акцентом на економічному та дипломатичному вирішенні, закликах до миру та критики політизації економіки та санкцій, ось і все.