Трагедія українського «Євробачення» 2024

Опінії
08 лютого, 17:49
Трагедія українського «Євробачення» 2024

Там немає жодного місця ані українській самобутності, ані щирості, ані трагічній образності того часу, який нині переживає Україна.

Народний артист України


«А що вродить? Побачите,
Які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві...
»
Т.Г. Шевченко.

Так трапилось, що український відбір «Євробачення» цього року мені довелося дивитися з іншого континенту, десь між Далласом і Сан Франциско, оскільки продовжується мій мистецький тур «Співай рідною». Тож зосередитись на уважному перегляді всіх номерів так і не вдалося, та й ні до чого це, бо вже написано чимало на цю тему.

Однак, на мій погляд, важливо говорити не про те навіть, хто переміг, а про ті загальні тенденції, які нині панують у нашій молодіжній субкультурі (культурою назвати її я просто не наважуюсь із декількох причин, про які треба говорити докладніше — і не лише в контексті  Євробачення).

Отож, загальне враження від картинки шоу, якщо зовсім вимкнути звук, ніби й не погане — таке собі середньоєвропейське «паті» з кумедними та екстравагантними персонажами, розодягненими і розмальованими на всі смаки. Благо, наші мейкапери і модельери швидко хапають всі тренди західної моди.

От тільки мені важко було зрозуміти, звідки відбувається трансляція всього цього хепенінгу - може із якоїсь ситої і благополучної країни, у якої все ОК? Де немає жодних проблем: ні тобі сотень тисяч убитих і скалічених, ні щоденних бомбардувань міст і сіл, ні повальної мобілізації, а молодь країни тільки й думає про те, як відтягнутися на повну перед телекамерами?

Ну, а потім я включив звук — і реальність накотилася на мене, як бурхливий потік в якому нечисті інтонації вокалу деяких конкурсантів змагалися зі спробами показати себе «на стилі».

Я, напевне, погоджуся з вибором фіналістів цього конкурсу, хоча давно вже не вважаю Євробачення, як і його український відбір, конкурсом у класичному розумінні цього слова. Це скоріше типовий продукт мутного комерційного дійства, де заправляють специфічні люди зі своїми культурними, естетичними і світоглядними смаками. І в цьому комерційному продукті нема абсолютно нічого українського - і нехай вас не вводять в оману деякі тексти, що ніби то співаються українською. Не знаю, як для кого, а для мене пісенна мова — це не лише фонетика, це ще й рідне світовідчуття і голос рідної Душі. Але душі в цьому всьому якраз  дуже бракувало.

Переможців цього конкурсу можна назвати тією краплею води, в якій можна побачити властивості всієї тієї ситуації, яка є нині в Україні.

Так от, композиція цього новоствореного дуету виглядала як певний конструкт відомого доктора Віктора Франкенштейна — поєднання зворушливої мелодії заспівів, дивного тексту про Матір Терезу та Діву Марію, що йдуть по лезу, і неймовірно темпового кулеметного репу, який важко сприймати вербально. Хоча, гадаю, що кожен із виконавців цього штучного дуету мав би право на свою особисту естетику. Але ж ніяк не разом! 

У Франкенштейнового творіння, як ви пам'ятаєте, душі не було, та й не могло бути за визначенням.

Тож, чого ми добилися врешті — кричущої еклектики як в  загальній естетиці, так і в музичному матеріалі.

І саме ця еклектика - ця мертва концептуальність і насмиканість зі всього потроху, на жаль, і є обличчям нашої сьогоднішньої поп-сцени, де немає жодного місця ані українській національній самобутності, ані щирості, ані трагічній образності того часу, який нині переживає Україна.

Кажу це знаходячись на відстані, і змушений до того ж відповідати на здивовані запитання українців, які тут, за океаном.

Як, приміром, пояснити тут українцям, при чому тут російська форма імені «Альона-Альона», а не ОЛЕНА, і чому у Яни Шемаєвої з Василькова таке дивне псевдо — Jerry Heil.

Чи не є це все яскравою демонстрацією того, що в нинішній Україні не лишилося нічого свого, а все запозичене у сусідів, або, навпаки, нав'язане ними задля нашої культурної асиміляції? Але ця асиміляція має яскраво виражені протилежні вектори.

І ми продовжуємо в цьому жити, поступово втрачаючи себе...

Ну й остання вбивча деталь - це попурі на теми легендарних пісень Володимира Івасюка у виконанні всіх фіналістів під орудою музичного продюсера Піанобоя (пробачте, Дмитра Шурова). Не знаю, кому як, але і візуально, і вокально, і ментально - все це виглядало просто плачевно.

Ще ніколи так наочно і демонстративно не показувалася культурна деградація українців та їхня втрата найціннішого, що у нас було до останніх років — відчуття нашої традиції, повага до поезії і мелодики рідної пісні...

Одразу по перегляді всього цього дійства страшенно захотілось перечитати кричущо-пророчий вірш Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим».

У цьому вірші буквально кожний четвертий рядок стосується нас нинішніх — приспаних, обдурених, морально скалічених, які вже не сприймають, не розуміють, ані гарної мелодики, ані якісної поезії, ані справжньої природної краси... І це трагічно.

Просто перечитайте згаданий мною вірш — і відчуєте, що я хотів сказати.

Читайте також:
Позиція
108 брамінів упродовж 31 дня о 5 ранку за Київським часом будуть молитися за завершення війни та розквіт України і її народу
16:54
Полтава
Знову селяни Полтавського краю в авангарді підтримки фронтовиків. Натомість чиновники та депутати обласного центру досі пасуть задніх.
08 квітня, 12:34
Політика
Наша влада зацікавлена в цьому
06 квітня, 18:05
Політика
Український стендапер Зирянов заявив, що «немає педофілів, є діти з сексуальним вайбом».
05 квітня, 15:01
Полтава
На тижні до наших фронтовиків на передову поїхала чергова партія дронів. Мешканці Полтавського краю придбали прилади за свій кошт.
03 квітня, 21:31
Політика
Іноземні компрадори, купивши вітчизняних псевдолібералів і ура-патріотів, досі хочуть нашої землі. Знелюднювати Україну їм допомагає путін.
31 березня, 09:37