Трамп і Україна: справа не лише в імпічменті

При тому, що обидві сторони неабияк взаємодіють на різних рівнях, нормальної комунікації на найвищому дипломатичному просто немає. Образно кажучи, якщо в Україні завтра станеться умовний Армагеддон, у Білому домі можуть тричі подумати перше, ніж брати трубку від Києва. 

Підлили масла у вогонь останні скандали, пов'язані зі спробою імпічменту Трампа через пов'язаний з Україною компромат.

І, звісно ж, тоді Порошенко встиг посунути з прем'єрів особливо близького до Байдена і демократів Яценюка.

Неадекватна поведінка українських антикорупційних «еліт», створених не без допомоги посольства США, перетворили амбарну книгу Партії регіонів, у якій був згаданий Манафорт, на вічний кошмар українсько-американських відносин.

Діяльність НАБУ у тій ситуації серйозно полила крові республіканцям, тож не дивно, що США невдовзі значно урізали видатки на українських антикорупціонерів на кшталт Лещенка і Шабуніна.

У той же час, наші намагання налагодити стосунки як правило дуже кволі.

Під час вчорашнього засідання Конгресу один із республіканців заявив, що це Україна напала на Грузію в 2008 році. Звісно, можна вибухнути обуренням і стукати ногою, як так вони посміли не знати такі «деталі». Але вся справа в тому, що це ми так будуємо комунікацію і зв'язки зі США. Спілкування телефоном між Зеленським і Трампом взагалі несе серйозні іміджеві наслідки: розмови про «свого прокурора», а після – знизування плечима і заяви Зеленського, мовляв «я не очікував, що Трамп публікуватиме і мою частину розмови».

Ці всі конфліктні ситуації, в основному створені нашими політиками, утворюють чималі шпарини у відносинах зі США. Врешті у ці шпарини пролазить і російський інтерес: скандал із Україною дасть можливість РФ посилити вплив на політичні еліти США, акцентувавши на потрібності більш ізоляціоністського і менш активного зовнішнього курсу. І саме це може вилитися для нас у ще більшу дипломатичну ізоляцію.

Спеціально для «Останнього Бастіону»