Трамп-миротворець

Жорстка критика воєнного злочинця Нетаньягу, «раціональний» Іран і Сирія проти «Хезболли».

Під час двосторонньої зустрічі з еміром Катару шейхом Тамімом бін Хамадом Аль Тані на полях саміту G7 у Франції (Евіан-ле-Бен) президент США Дональд Трамп зробив серію заяв, які ще вчора здалися б неможливими для політика, що позиціонує себе як головного друга «Ізраїлю».

Стоячи поруч з одним із ключових посередників у близькосхідних справах, Трамп піддав жорсткій критиці дії воєнного злочинця Нетаньягу, назвав удар по Бейруту «жорстоким» і «непропорційним», запропонував передати боротьбу з «Хезболлою» Сирії та похвалив «раціональність» нового керівництва Ірану.

Контекст: війна на кількох фронтах і «майже укладена» угода

До середини 2026 року Близький Схід залишається у стані крихкого перемир'я після ескалації, що розпочалася в березні. Після ударів США та «Ізраїлю» по Ірану (включно з ліквідацією верховного лідера Алі Хаменеї) сіоністи паралельно почали бомбардування півдня Лівану. «Хезболла» відповіла обстрілами півночі «Ізраїлю».

«Ізраїль» розпочав масовані авіаудари та наземне вторгнення на південь Лівану, що призвело до значних жертв серед цивільного населення (за ліванськими даними — тисячі загиблих і понад мільйон біженців) та гуманітарної кризи.

Трамп активно просуває проміжну угоду з Іраном, яка, за його словами, вже близька до підписання та передбачає відмову Тегерана від ядерної програми в обмін на часткове зняття санкцій і економічні перспективи.

Саме в цьому контексті американський президент різко відреагував на «ізраїльський» удар по Бейруту, який стався лише за кілька годин до ключового моменту переговорів.

Трамп заявив, що атака «не повинна була відбутися», особливо в такий «особливий день», і що вона поставила під загрозу ширшу регіональну угоду.

Ключові тези Трампа та їхній підтекст

1. «Нетаньягу має бути більш відповідальним»

Трамп підкреслив «відмінні» особисті стосунки «з Бібі», але відкрито висловив невдоволення: удар по Бейруту був «непропорційною відповіддю на незначний інцидент із дронами».

За повідомленнями, у приватних розмовах Трамп використовував значно жорсткішу лексику, включно з докорами в невдячності («без мене Ізраїлю б не було») та навіть нецензурними висловами на адресу Нетаньягу.

2. Сирійський варіант проти «Хезболли»

Трамп запропонував: нехай із «Хезболлою» розбирається новий сирійський лідер Ахмад Шараа, мовляв, «сирійці зроблять набагато кращу роботу».

Ця заява відображає цинічний розрахунок: Дамаск традиційно контролював Ліван і мав важелі впливу на шиїтські угруповання. Новий режим у Сирії сприймається Вашингтоном як більш керований партнер, ніж «Ізраїль», який, на думку Трампа, платить надто високу ціну в плані репутації та жертв серед цивільного населення.

3. «Раціональні» іранці та «брами пекла»

Трамп неодноразово наголошував, що нове керівництво Ірану (після ліквідації попереднього) є «молодшим, раціональнішим, розумнішим» і з ним «приємно працювати».

Водночас він зберігає жорстку позицію: якщо Тегеран повернеться до ядерної програми — «відчиняться брами пекла». Це класичний стиль Трампа: батіг і пряник, особиста «хімія» з перемовниками та погроза силою як останній аргумент.

4. «Якби я був президентом раніше — війни б не було»

Фірмова фраза, яка підкреслює наратив Трампа як єдиного політика, здатного «укладати угоди».

Аналітична оцінка: зсув в американській стратегії?

Заяви Трампа сигналізують про кілька важливих тенденцій:

• Пріоритет великої угоди з Іраном. Вашингтон явно готовий пожертвувати частиною «ізраїльської свободи дій» заради деескалації з Тегераном і відкриття Ормузької протоки (критично важливої для глобальних енергетичних ринків). «Ізраїль» сприймається як фактор, здатний зірвати цей процес.
• Втома від нескінченних воєн. Трамп відкрито говорить, що кампанія проти Ірану та «Хезболли» є «занадто довгою і занадто смертоносною». Це перегукується з його давньою риторикою «America First» та небажанням втягувати США в регіональні конфлікти, де основну ціну сплачують союзники.
• Прагматизм понад ідеологію. Пропозиція «віддати «Хезболлу» сирійцям» демонструє готовність працювати з новими партнерами. Головне — результативність і мінімізація американських витрат.
• Напруження в альянсі з «Ізраїлем». Хоча Трамп підкреслює підтримку, публічна критика Нетаньягу та тиск на «Ізраїль» створюють прецедент. У сіоністському істеблішменті це викликає тривогу: Вашингтон може почати диктувати умови навіть у питаннях так званої «екзистенційної безпеки».

Ризики та перспективи

З одного боку, підхід Трампа може призвести до тимчасової деескалації та економічного «мирного дивіденду» (зростання інвестицій у регіон, стабілізація нафтового ринку). Катар як посередник лише посилює цю лінію.

З іншого боку, ризики залишаються серйозними. «Хезболла» залишається дієвою силою з іранською підтримкою навіть після значних втрат. Передача ініціативи Сирії може відкрити новий фронт за участю Сирії, Лівану, Ірану та Туреччини, що загалом влаштувало б «Ізраїль».

Будь-яка ядерна програма Ірану під прикриттям «цивільної» енергетики зберігає потенціал для швидкого прориву.

Воєнний злочинець Нетаньягу, який спирається на правий політичний фланг, навряд чи легко прийме зовнішній тиск. Це може призвести до нових витків напруженості в американсько-«ізраїльських» відносинах.

Трамп знову грає роль кризового менеджера, намагаючись переформатувати Близький Схід під власні правила: мінімум американських солдатів, максимум впливу через економіку та особисті домовленості.

Чи вдасться це — покажуть найближчі тижні. Але вже зараз його заяви демонструють: епоха безумовної підтримки будь-яких дій «Ізраїлю» у Вашингтоні, принаймні за нинішньої адміністрації, добігає кінця.

Настає час жорсткого торгу, де навіть найближчі союзники мають бути готовими до неприємних несподіванок.