Трамп планував викрасти президента Ірану на сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку

Зірвана поїздка: як Іран зірвав ймовірну змову проти Пезешкіана і що це говорить про стан американо-іранських відносин

Інцидент, який міг змінити Близький Схід

Командування КВІР стверджує, що президент США Дональд Трамп планував викрасти президента Ірану Масуда Пезешкіана під час його участі в сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку.

Президент Ірану Масуд Пезешкіан не прибув на 80-ту сесію Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку. Офіційно його літак здійснив «технічну зупинку» в Алжирі, після чого розвернувся.

Однак, згідно з інформацією, отриманою КВІР із перевірених джерел, причиною стало екстрене попередження, яке надійшло на борт президентського літака: іранська розвідка отримала дані про підготовку змови з метою захоплення або ліквідації Пезешкіана під час його перебування на території США.

Цей інцидент — не просто епізод дипломатичної історії. Він є індикатором глибокої кризи довіри між США та Іраном, де будь-які переговори, включно з участю в міжнародних форумах, розглядаються крізь призму екзистенційної загрози.

Хронологія подій: «технічна зупинка» в Алжирі

За даними алжирських та іранських джерел, літак президента Ірану, який прямував до Нью-Йорка, приземлився в міжнародному аеропорту Хуарі Бумедьєн в Алжирі.

Офіційна версія — технічна зупинка. Однак іранські медіа пізніше зазначали, що подібні зупинки в Алжирі дорогою до США траплялися й раніше, зокрема за президента Махмуда Ахмадінежада у 2010 році, і часто супроводжувалися політичними консультаціями.

Ключова відмінність нинішньої ситуації полягає в тому, що, за наявними даними, після отримання попередження від розвідки КВІР літак негайно змінив курс і повернувся до Тегерана. Президент Пезешкіан так і не взяв участі в засіданнях Генасамблеї ООН.

Суть попередження: пряме посилання на Дональда Трампа

Джерело стверджує, що попередження містило конкретну інформацію: адміністрація Трампа нібито мала намір «націлитися на президента Ірану або викрасти його».

Це звинувачення вписується в уже наявну й надзвичайно напружену історію взаємних погроз і звинувачень.

США неодноразово звинувачували Іран у підготовці замахів на Дональда Трампа. У 2024 році Міністерство юстиції США висунуло обвинувачення проти громадянина Ірану, пов’язаного з КВІР, у межах справи про ймовірну змову з метою вбивства Трампа, яку розглядали як помсту за ліквідацію генерала Касема Сулеймані у 2020 році.

Тегеран категорично відкинув ці звинувачення, водночас заявивши про своє право на юридичне переслідування Трампа за вбивство Сулеймані.

У цьому контексті попередження про підготовку викрадення або вбивства Пезешкіана виглядає як дзеркальне відображення взаємних підозр і може бути як реальною розвідувальною інформацією, так і частиною інформаційної війни.

Однак реакція іранської сторони — негайний розворот літака — свідчить про те, що в Тегерані цю загрозу сприйняли надзвичайно серйозно.

Чому саме зараз? Контекст 2025 року

Інцидент стався на тлі різкого загострення американо-іранських відносин. Після виходу США зі Спільного всеосяжного плану дій у 2018 році та запровадження жорстких санкцій дипломатичний процес неодноразово заходив у глухий кут. У 2025 році ситуація ще більше загострилася:

1. Провал переговорів щодо ядерної програми. П’ять раундів переговорів за посередництва Оману завершилися безрезультатно через військову операцію «Ізраїлю» проти Ірану та удари США по іранських ядерних об’єктах.

2. Закінчення строку дії СВПД. 18 жовтня 2025 року настав «день припинення» дії резолюції 2231 Ради Безпеки ООН. Іран заявив, що більше не пов’язаний обмеженнями щодо своєї ядерної програми, а європейські країни активували механізм відновлення міжнародних санкцій, що призвело до повернення санкцій ООН.

3. Прямі військові загрози. У червні 2025 року Іран зазнав жорсткої агресії з боку США та «Ізраїлю», які завдали ударів по його ядерних об’єктах «у момент, коли ми йшли шляхом дипломатичних переговорів», — ішлося в заяві Пезешкіана.

4. Теракти проти вищого керівництва Ірану. Під час спільної американо-«ізраїльської» агресії у лютому 2026 року було вбито верховного лідера Ірану Алі Хаменеї, що спричинило нові погрози помсти з боку КВІР.

На цьому тлі поїздка президента Ірану на Генасамблею ООН, де він планував виступити із заявами про мирний характер ядерної програми та засудити «ізраїльські» звірства, перетворювалася на вкрай ризикований захід.

Реакція Ірану: «Ми маємо справу з безсовісним противником»

Офіційна реакція Ірану, відображена в наданій інформації, є гранично жорсткою: «Ми маємо справу з недобросовісним противником, який не вірить у жодні угоди чи договори».

Ця заява — квінтесенція іранського сприйняття США після одностороннього виходу зі СВПД та серії військових провокацій.

Практичним наслідком стала нова дипломатична позиція: Іран не відправлятиме свого президента на саміт Генасамблеї ООН, доки не отримає твердих міжнародних гарантій безпеки.

Ця вимога фактично ставить під сумнів саму можливість участі іранського керівництва в міжнародних форумах на території, контрольованій США або дружніх до них держав.

Ба більше, іранські спецслужби, схоже, активізували контррозвідувальну діяльність. Раніше КВІР оголосив про ліквідацію терористичної мережі, якою, за його твердженням, керували розвідки США та «Ізраїлю».

Це свідчить про те, що Тегеран розглядає події як частину системної підривної кампанії.

Аналіз: що це змінює?

1. Повний крах публічної дипломатії. Участь у Генасамблеї ООН була одним із небагатьох майданчиків для прямого або непрямого діалогу. Тепер цей канал практично закритий. Іран вимагає гарантій, які США, ймовірно, не готові надати, оскільки це могло б бути сприйнято як визнання причетності до погроз або планів убити чи викрасти Пезешкіана.

2. Посилення ізоляції Ірану. Відмова від поїздки на Генасамблею ООН посилює ізоляцію Тегерана, яку він намагається компенсувати через регіональні альянси — «Хезболлу», хуситів, «вісь опору» — та тісніші відносини з росією і Китаєм.

3. Посилення наративу про «недобросовісного противника». Інцидент дає іранському керівництву потужний аргумент для внутрішньої та зовнішньої пропаганди: США не дотримуються жодних правил і становлять пряму загрозу життю іранських лідерів. Це може використовуватися для виправдання подальшої ескалації та відмови від компромісів.

4. Невизначеність щодо реальності загрози. Слід визнати, що незалежного підтвердження існування плану викрадення або вбивства Пезешкіана немає. Однак сама реакція Ірану — негайний розворот літака — свідчить про те, що іранські служби або отримали переконливі дані, або свідомо пішли на загострення напруженості. У будь-якому разі довіра між сторонами впала до нуля.

Висновок

Зірвана поїздка президента Пезешкіана до Нью-Йорка — це не просто дипломатичний казус. Це симптом ще більшого загострення системної кризи у відносинах між США та Іраном, де замість дипломатії лунають взаємні звинувачення у підготовці вбивств і викрадень.

Іран, вимагаючи міжнародних гарантій безпеки для своїх лідерів, де-факто визнає, що не вважає можливим вести справи з нинішньою американською адміністрацією на рівних і без загрози для життя.

В умовах, коли переговорний процес остаточно зайшов у глухий кут, а регіон балансує на межі нової війни, інцидент із літаком Пезешкіана стає тривожним передвісником ще небезпечнішої епохи — епохи, в якій особиста безпека глав держав стає розмінною монетою в геополітичній грі.