Трампівська невизначеність
Про автора: Джозеф Юджин Стігліц (англ. Joseph Eugene Stiglitz)— американський економіст і професор Колумбійського університету (Нью-Йорк); лауреат Нобелівської премії з економіки 2001 року за дослідження ринків з асиметричною інформацією.
Кожного січня я намагаюся зробити прогноз на майбутній рік. Відомо, що економічні прогнози - важке завдання, але, попри справедливість бажання Гаррі Трумена знайти «одностороннього» економіста (який не міг би сказати «з іншого боку»), мій досвід в цій сфері викликає довіру.
У попередні роки я вірно передбачав, що через відсутність потужних бюджетних стимулів (що не очікувалися ні в Європі, ні в США) відновлення після Великої рецесії 2008 року виявиться повільним. Складаючи ці прогнози, я більше покладався на аналіз базових економічних сил, ніж на складні економетричні моделі.
Наприклад, на початку 2016 року здавалося очевидним, що з дефіцитом сукупного глобального попиту, який спостерігався протягом останніх кількох років, навряд чи відбудуться сильні зміни. Виходячи з цього, я вважав, що ті, хто прогнозують сильніші темпи відновлення економіки, дивляться на світ через рожеві окуляри. Події в економіці розвивалися багато в чому саме так, як і я очікував.
Чого не можна сказати про політичні події 2016 року. Я роками писав про те, що, якщо не зайнятися проблемою зростаючої нерівності (в першу чергу в США, але також і в багатьох інших країнах світу), ця проблема буде мати політичні наслідки. Але ситуація з нерівністю продовжувала погіршуватися, причому з'явилися шокуючі дані про падіння середньої тривалості життя в США.
Попередженням про можливість подібних результатів стало опубліковане рік тому дослідження Енн Кейс і Ангуса Дітона, де говорилося про зниження тривалості життя у значних груп населення, в тому числі у так званих розгніваних чоловіків Америки з «іржавого поясу».
Однак оскільки доходи 90% населення внизу піраміди доходів стагнують майже третину століття (а у багатьох знижуються), ці медичні дані стали просто підтвердженням того факту, що у значної частини країни справи йдуть погано. І хоча ситуація в Америці, можливо, є крайнім проявом цієї тенденції, в інших країнах вона не набагато краще.
Але хоча неминучість політичних наслідків здавалося очевидною, далеко не так очевидна була їх форма, а також час, коли вони настануть. Чому реакція в США почалася саме в той момент, коли в економіці з'явилися ознаки одужання, а не раніше? Чому вона проявилася в ухилі вправо? Адже це саме республіканці заблокували допомогу тим, хто втратив робочі місця через глобалізацію, яку вони так ревно проштовхували. Саме республіканці - в 26 штатах - відмовилися розширювати програму Medicaid, відмовивши, тим самим, в медичному страхуванні тим, хто живе на дні. І чому переможцем стала людина, що зробив статки за рахунок інших: людина, яка відкрито визнає, що не платить належні йому податки.
Дональд Трамп вловив дух часу: на тлі труднощів багато виборців хотіли змін. Тепер вони їх отримають: справи підуть зовсім не так, як вони звикли. Але рідко коли в країні рівень невизначеності був таким високим. До сих пір залишається невідомим, яку політику буде проводити Трамп, не кажучи вже про те, які з його рішень виявляться успішними і якими будуть їхні наслідки.
Трамп, здається, активно прагне торгової війни. Але як відреагують Китай і Мексика? Трамп має добре розуміти, що його пропозиції йдуть всупереч з правилами Світової організації торгівлі, але він, можливо, знає також, що пройде багато часу, перш ніж СОТ щось вирішить з цього приводу. А до того моменту зовнішньоторговельний баланс Америки, може бути, вже вирівняється.
Але в цій грі можуть грати і двоє: Китай здатний зробити аналогічні дії, хоча його відповідь буде, швидше за все, більш м'якою. Що станеться, якщо почнеться торгова війна?
У Трампа, напевно, є підстави вважати, що він може виграти. Китай більше залежить від експорту в США, ніж США від експорту в Китай. Це дає США перевагу. Але торгова війна - це не гра з нульовою сумою. США теж зазнають втрат. Китай може виявитися більш ефективним, вибираючи цілі для відплати, щоб заподіяти США гостру політичну біль. І китайцям, можливо, буде легше відреагувати на американські спроби заподіяти їм біль, ніж США відреагувати на біль, яку здатний завдати американцям Китай. Тут залишається тільки гадати, хто з них краще здатний переносити біль. Чи будуть це Сполучені Штати, де прості громадяни вже і так страждають дуже довго, або Китай, який, незважаючи ні на Важкі часи, все одно здатний генерувати зростання економіки вище 6% на рік?
У більш широкому сенсі, програма республіканців / Трампа (з її зниженням податків, яке навіть більше перекошене в бік багатих, ніж передбачається стандартними республіканськими рецептами) заснована на ідеї поступового поширення процвітання зверху вниз - це продовження властивою епосі Рейгана політики економічних заходів на стороні пропозиції, які в реальності так і не спрацювали. Вогнедишна риторика і божевільні твіти о третій годині ночі можуть заспокоювати гнів тих, хто опинився позаду через революцію Рейгана якийсь час. Але як довго? І що буде потім?
Трамп хоче скасувати базові закони економіки, починаючи свою версію економіки вуду. Але він не може. Проте, оскільки найбільша економіка світу в 2017 році й наступні роки направляється в незвідані політичні води, для простого смертного було б безглуздям намагатися робити прогнози. Залишається лише сказати очевидне: практично немає сумнівів, що ці води будуть дуже неспокійними, а по шляху багато - якщо не більшість - кораблів мудреців в них потонуть.
Відділ моніторингу,
Останній Бастіон
