Три роки війни: історія «ПВК Сироти»
Війна на два фронти: проти ворога і бюрократії.
Ми — звичайні люди, і у нас — ювілей.
Три роки тому ми офіційно вступили на військову службу. Нас було шестеро. У нас були свої дрони, свої автомобілі, своє обладнання, своє ППД, своя зброя і боєприпаси, свій досвід війни, що бере початок із 2014 року. Ми воювали під Слов'янськом і зупиняли колони ворога під Києвом.
Ми створювали унікальні безпілотники, які надовго випередили свій час, і вели за собою в бій піхотні підрозділи. Інженерна робота, конструювання дронів були нашим покликанням, а війна стала ремеслом.
Нам обіцяли золоті гори: статус, цікаву роботу, свічблейди, байрактари, найкращу в світі зброю, матеріальну підтримку.
Але ми не отримали нічого.
І, вступивши три роки тому на військову службу в найелітніші війська, ми продовжували самі робити безпілотники, самі шукати гроші на них і на все необхідне для війни, воювали на своїх автомобілях, зі своєю зброєю й за власним планом.
Ми планували, організовували й проводили найкращі операції, про які всі тепер знають, але про які досі не можна говорити. Наші командири отримували ордени й нагородні пістолети. Ми — грамоти й догани. Нам казали: «Та хто ви такі?! Ми багато років заносили, щоб потрапити сюди, а ви прийшли з вулиці».
Тож з найелітніших військ ми перейшли до найзвичайніших, щоб ще більше працювати й ще успішніше воювати. Нам знову обіцяли золоті гори: можливість набирати бійців, будувати великий ефективний підрозділ, бити ворога не лише вмінням, а й кількістю. І все було класно — ми росли, набиралися сил. Але потім змінився Головнокомандувач, змінилася команда, і хтось вирішив, що ми більше не потрібні.
Тоді ми перейшли до найспеціальніших військ. Як і раніше — самі робили дрони й запускали їх, самі будували ППД, купували спорядження, обладнання та автомобілі. Як і раніше, ми проводимо найкращі операції, про які не можна розповідати, але про які всі знають.
Нас тепер у десятки разів більше. У нас найкращі інженери, конструктори, електронники, програмісти, оператори та аналітики. Але ми, як і раніше, воюємо на два фронти — з ворогом і з нашими чиновниками в погонах за право воювати.
Ми, як і раніше, — «ПВК Сироти», «приватна військова компанія», яку не любить командування і яку ненавидять вороги. І це класно.
Фото давнє (2022 рік), ілюстративне.
